"Марш живих"
8 квітня 2013 р.
Три кілометри. Таким був шлях від Освенціма до Біркенау, де нацисти систематично вбивали своїх жертв. У квітні 1988 року цим маршрутом пройшла велика, але мовчазна хода: це були понад 14 тисяч молодих євреїв з усього світу у супроводі людей, котрі пережили Голокост. Вони повернулися на місце мученицької смерті, аби вшанувати жертв, але й для того, аби замислитися про майбутнє.
Символ майбутнього
Від того квітневого дня "Марш живих" відбувається щороку, коли в Ізраїлі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Назву ході обрали не випадково. "Ми хотіли створити контраст до "маршу смерті" нацистів", - говорить Шмуель Роземан. 69-річний ізраїльтянин очолює міжнародну організацію "Марш життя" та є одним із засновників цієї ініціативи.
"Марші смерті" належать до жахливого розділу німецької історії. В останні місяці Другої світової війни нацисти "звільняли" свої концентраційні табори у Польщі, відправляючи тисячі знесилених в'язнів у вбивчі піші марші у напрямку Німеччини. Багато з них не пережили таких тортур у лютий мороз. На противагу цим жахливим подіям відбуваються нинішні "Марші життя", наголошує Роземан. "Ми подаємо сигнал надії", - говорить він. Так мовчазна хоча, дякуючи участі молоді, перетворилася на символ майбутнього.
Перервати мовчання
У понеділок, 8 квітня, марш відбувається удвадцятьп'яте. За минулі роки у ньому взяли участь понад 150 тисяч людей. На початку організатори прагнули привести молодь на місце, в якому відбувався Голокост. Адже у багатьох єврейських родинах батьки та бабусі з дідусями цих молодих людей ніколи про це не говорили, пояснює Шмуель Роземан. Тож організаторам ішлося про те, аби перервати мовчанку.
"Марш живих" - це не лише трикілометрова хода. Ця ініціатива являє собою освітню програму, у якій можуть взяти участь єврейські школи та громади. Протягом тижня класи та групи з усього світу також відвідують місця здійснення Голокосту у Польщі. Учасникам, котрі прибували з 42 країн світу, переважно від 16 до 21 року. За останні роки фокус освітньої програми розширився: частина програми присвячена також життю євреїв у Польщі у міжвоєнні роки. Підтримується у межах "Маршу життя" й діалог між єврейськими та польськими учнями. Цьогорічна хода проходить під знаком сімдесятиріччя повстання у Варшавському гетто.
Свідки злочинів нацистів
У минулі роки кожну групу на "Марші живих" супроводжували один або декілька людей, котрі пережили Голокост. До цьогорічної ходи також долучаться 300 свідків трагедії. Вони розповідають молоді про свої власні страждання від утисків і переслідувань. "На учнів ці історії справляють надзвичайне враження", - підкреслює Шмуель Роземан.
Аві Ерліх неодноразово приїздив на "Марш життя" з класами Єврейської гімназії Берліна. "Раптом усі дійсно марширують разом, утворюється контакт між групами з країн, котрі зазвичай надзвичайно віддалені одна від одної. Учні раптом усвідомлюють, що вони за ідентичністю належать до одного народу", - описує відчуття під час ходи Ерліх.
Головним завданням "Маршу живих" є подолання коренів ненависті, упереджень та нетолерантності. При цьому, за словами Роземана, йдеться не лише про антисемітизм. "За останні десять років приїздить у тому числі й багато неєвреїв", - говорить викладач із Тель-Авіва.