Майстру перевтілень Девіду Боуї виповнилося 60 років

Чи то фігура-андрогін "Ziggy Stardust", чи то блідий " Thin White Duke ", чи то стиль Френка Сінатри: радикальні зміни образу – саме те, завдяки чому Девід Боуї ось уже добрих 35 років знову і знову дивує своїх фанатів. У понеділок майстру перевтілень виповнилося 60 років.

Колеги-виконавці називають його неповторним, мінливим унікумом, який став ідолом для цілих поколінь. Так вважає, приміром, співак Бой Джордж:

"Боуї відразу став для мене найвизначнішим. Все, що б він не робив, було просто геніальним. Проти Боуї ніхто не мав жодного шансу".

Сам Девід Боуї позиціонує себе як вічного мандрівника, він шукач, який не спиняється ні перед чим. Божевільні, інопланетяни, одинаки – музикант відчуває з ними зв’язок, як з дівчиною у його пісні "Life on Marse?", що вже практично стала класикою сучасної музики.

У віці 13-ти років Боуї, корінний лондонець із району Брікстон, бере уроки саксофону і спершу перевіряє свої сили у невідомих групах. На початку 70-х йому вдається прорватися у світ музики та шоу-бізнесу в образі двостатевої істоти "Ziggy Stardust". Неземної фігури-андрогіна. Вона постає в голові Боуї після знайомства з епатажним рок-співаком Вінсом Тейлором. розповідає Девід Боуї:

"Я добре пам’ятаю, як він розкладав на підлозі свого помешкання в Лондоні план, на якому позначив усі місця, де мають висадися НЛО. Пізніше він раптово стомився від музики: однієї ночі вибіг на сцену весь у білому й оголосив, що насправді він ніякій не співак, а Ісус Христос. На цьому тоді закінчилася кар’єра Вінса".

Протягом 1971-77-го років Девід Боуї випустив стільки потужних впливових альбомів, як ніхто інший під дією суміші з наркотиків та депресії. Він відчуває себе переслідуваним злими духами й каже, що ходить по краю безодні. Першу краплину спокою йому вдається знайти в поділеному Берліні.

Саме у цьому німецькому місті виникла ідея його відомого альбому "Heroes", „Герої”, в якому Боуї від душі співає про досвід вживання наркотиків.

Пізніше він оголошує Берлін першим переломним моментом в його житті:

„ Я відчував, що звільнився, оскільки сприймав своє життя таким, яким воно було, та більше не гнався за Священним Граалем. Перед цим я дистанціювався від усього, навіть більше, ніж інші. Можливо, не в останню чергу через темні таємниці моєї родини.”

Другий переломний момент в кар’єрі Боуї починається на початку 80-х, коли він залишає сцену виконавців-авангардистів і відкривається для мейнстріму.

Світові хіти, такі як "Let's dance" і "China Girl", страшенно популярні і приносять чималі прибутки. Однак з точки зору мистецтва - жодного виклику, каже сам Боуї.

Третій переломний момент відбувся у творчому житті Девіза Боуї вже у 2000-му, після народження його дочки. Для митця знову з’явилася нагода задуматися над своїм життям. З альбомом „Heathen”, „Язичник”, Боуї після тривалої перерви повертається на сцену – цього разу зі світлими розсудливими текстами, переконливими ритмами. Й оскільки Боуї, попри серцевий напад два роки тому, не подає жодних ознак утоми, фанати та колеги, можуть сподіватися й на подальші роки натхнення. Говорить Енні Леннокс:

" Його мистецька спадщина навіть тепер - велетенська. Якби не було Девіда Боуї, світ би багато втратив".