Лікарні на Донбасі переміщуються до підвалів

"Спочатку ми почули один вибух, потім другий. Хтось крикнув: "Лягати на підлогу" - і ми попадали прямо животами вниз. Потім ми почули команду: "Усі швидко в підвал", і - бігом туди за лікарями ", - розповідає Deutsche Welle мешканка Горлівки Юлія. Під час артобстрілу міста жінка на восьмому місяці вагітності знаходилася у відділенні патології пологового будинку, де проходила необхідне обстеження.

"У підвалі ми провели два дні. Усього там було 16 мам з малюками та 11 вагітних жінок", - розповідає Юлія. У підвалі, за її словами, заздалегідь були встановлені ліжка, а в окремій кімнаті приймали пологи. У перервах між обстрілами медики зносили матраци та ковдри для тих, кому не вистачило ліжка, пригадує Юлія. Лікарі та акушери, за її словами, ночували у підвалі разом із пацієнтками. "Одна жінка народила буквально через п’ять хвилин після того, як ми спустилися до підвалу. А за весь час, що ми там знаходилися, народилося п’ятеро малюків", - пригадує Юлія.

"Я такого страху ніколи не переживала"

Одному із них - Іллюші - усього тиждень. Хлопчик народився у підвалі в розпал бойових дій - у той час, коли за кілька метрів від горлівського пологового будинку падали снаряди, а місто струшувало від вибухів. "Снаряд упав біля пологового будинку, але, на щастя, він не розірвався, ударною хвилею вибило віконне скло. Я вже боялася кудись тікати звідти, оскільки у будь-яку хвилину могли початися пологи. Я такого страху ніколи не переживала", - розповідає DW мати Іллі Світлана.

Зараз, коли вона з малюком уже покинула горлівський пологовий будинок, постійно з подякою згадує тамтешніх лікарів. "Можливо, у ту мить, коли вони рятували нас, їхні сім’ї потерпали в Горлівці від артобстрілів", - каже жінка.

Система оповіщення не працює

Попри артобстріли Горлівки пологовий будинок продовжує працювати. "Робота наша не паралізована. Ми заздалегідь планували і розраховували, як ми будемо працювати в умовах бойових дій", - зазначає у спілкуванні з DW одна з лікарок Олена.

Ніякого оповіщення про можливість артобстрілів, за її словами, у Горлівці немає. "Враховуючи те, що вибухи можуть початися у будь-який час і непередбачено, ми працюємо якомога ближче до підвалу. Тому що під час артобстрілів страждають верхні поверхи", - зауважує лікарка. За її словами, Горлівка через бойові дії нині малолюдна, а у лікарні відбувається одні-двоє пологів на добу. "Працюємо без паніки, це головне", - каже Олена.

У Донецьку "швидким" не вистачає бензину

Сьогодні більшість лікарень на Донбасі працює в умовах бойових дій, зазначає в спілкуванні з Deutsche Welle заступниця директора обласного департаменту охорони здоров'я Тамара Циганок. "На офіційному рівні це називається АТО, а тут - справжня війна і справжня катастрофа", - вважає вона. При цьому велика кількість медичних працівників через бойові дії залишила Донбас, додає Циганок.

У Донецьку, за її словами, автомобілі з медикаментами часто не доїжджають до аптек, через які відбувається постачання ліків до медичних закладів. Тоді як автомобілям "швидкої допомоги" у місті бракує бензину, аби виїжджати на виклики, розповідає представниця відомства.

Лікар із Слов’янська Михайло Андріянов говорить, що уже пережив найстрашніші дні у своєму житті. Із власного досвіду він знає, як рятувати життя пораненим, коли у кожну мить у спину чи голову лікарю, який схилився над операційним столом, може потрапити осколок снаряду. "Лише за останні тижні ми змогли мішками закрити вікна в операційній. Але коли в лікарню потрапляє до 20 поранених, то працюєш і під артобстрілами. І страх відступає", - пригадує медпрацівник.

Гуманітарна допомога, за словами Андріянова, до Слов’янська надходила звідусюди, але інколи вона доїжджала вже запізно. "Найнеобхіднішим для лікарні було постачання донорської крові. Але інколи ми розкривали пакети - і виявлялося, що термін придатності крові вже сплив", - пригадує лікар. А від цього могло залежати життя людей, додає він.

За словами Андріянова, оповіщення про можливий артобстріл у Слов’янську також не працювало. "Гинули мирні мешканці, гинули діти, прямо на операційному столі загинула поранена медсестра. І ніхто не може дати відповіді, чому вони загинули. Це не дає мені спокою", - говорить лікар.

"Мозок відмовляється вірити у цей жах"

Маленький Ілля зараз перебуває в безпечному місті, кажуть його батьки. "Ми з чоловіком давно хотіли другу дитину. Бог дав нам таку радість, але у такий важкий час. Моя дитинка постійно тремтить уві сні. Йому тільки тиждень, а він уже пізнав втечу від куль та війни", - каже Світлана. А горлівчанка Юлія нині перебуває в лікарні іншого міста, де чекає на свою першу дитину, яка має народитися за місяць. Вона змогла виїхати з Горлівки за допомоги волонтерів.

Поруч із пологовим відділенням лікарні, у якій перебуває Юлія, розташоване хірургічне - туди постійно привозять поранених солдатів української армії. "Уночі я чула, як одна жінка ридала над убитим сином. Мій мозок відмовляється вірити у реальність цього жаху, який відбувається довкола. Я багато років чекала на дитину. І зараз хочу лише єдиного - щоб вона народилася в мирі", - каже Юлія.