Литва та українські заробітчани: криза ідентичності

Нещодавно у Литві, де вбивства стаються нечасто, у Каунасі після пожежі виявили труп зі слідами ножових поранень. Підозрюваного знайшли швидко - ним вивився будівельник-заробітчанин з України. Під час вечірки з іншими українцями зчинилась сварка через гроші, яка закінчилась різаниною та підпалом. Цей випадок привернув увагу громадськості та спричинив дискусії про соціальну ситуацію у балтійській країні. 

Кількість населення знижується

Близько 3,7 мільйона осіб мешкали на початку 1990-х у Литві - у час, коли країна проголосила незалежність і вийшла зі складу СРСР. Сьогодні тут мешкає близько 2,8 мільйона людей. Багато литовців залишили країну з 2004 року - коли Литва вступила до ЄС. Люди прагнули працювати у заможніших країнах Євросоюзу за кращі гроші. Великобританія, Ірландія, Норвегія та Німеччина - потрапити прагнуть переважно саме туди. Деякі соціологи припускають, що до 2050 року у Литві залишаться тільки два мільйони литовців. У її балтійських сусідок ситуація, до речі, аналогічна.

На такий стан речей відразу відреагували будівельна сфера та транспортні підприємства, а також роздрібна торгівля. Вони шукають собі робітників з України та Білорусі. І кількість таких зростає, особливо з 2014 року - часу анексії українського Криму Росією та війни на Донбасі. Україну залишають тисячі людей, щоб шукати роботу деінде.

Привабливо для українців

Литва приваблює українців з різних причин: це і географічна близькість, і можливість спілкуватись російською мовою, і економічний підйом Литви з часу запровадження євро у 2015 році. Та й литовський уряд відомий як один із активних поборників України.

За даними литовського міністерства внутрішніх справ, за першу половину 2018 року кількість українців, які мають дозвіл на перебування у Литві, збільшилась на понад 50 відсотків у порівнянні з 2017 роком. Крім того, до Литви прибули на 20 відсотків більше білорусів та на вісім відсотків - росіян. Абсолютні цифри, звичайно, не вражають, однак: легально у Литві мешкають 54 тисячі іноземців. Кількість тих, які шукають роботу без офіційного дозволу на це, також зростає.

38-річний Ярослав з Києва регулярний гість у Вільнюсі. Він - сертифікований масажист - подорожує як "турист", щоб через свої відвідини поповнити бюджет. Вдома таких грошей він не заробить. "Година масажу тут коштує до 70 євро, - каже Ярослав. - А я можу робити за 10-20 євро. І це непоганий заробіток для мене". Юнак переконаний, що попит на його роботу є тому, що литовські масажисти виїхали працювати в інші країни ЄС.

На відміну від Ярослава, більшість українців та білорусів працюють у Литві легально. Деякі підприємства навіть оплачують їм половину вартості оренди житла. "Мої люди працюють за 4,5 євро за годину та готові трудитись по 10-12 годин на добу, - розповідає Олександр, який керує невеличкою будівельною фірмою на околиці Вілюнюса. - В Україні вони ніколи стільки не зароблять".

Повернути литовців - місія нездійсненна?

Для деяких литовців саме це є проблемою. "Гастарбайтери "збивають" рівень зарплат. Вони роблять ту роботу, яку можуть робити і литовці - але наші люди залишають країну, що працювати в Норвегії чи Великобританії", - каже депутат литовського парламенту Лаурінас Касчюнас. "Литва має підтримувати сім'ї, робити так, щоб збільшувався рівень народжуваності, а тих, хто хоче виїхати, переконувати залишитись у країні", - вважає Касчюнас.

Нерія Путінайте з університету Вільнюса має інші аргументи. "Немає науково обґрунтованих даних про те, що українці чи білоруси відбирають робочі місця у литовців. - каже екс-міністерка науки і освіти. - Литовці виїжджають з країни уже 15 років, з того часу, як країна стала членом ЄС. І тоді українців тут ще не було".

Путінайте каже, що повернення литовців додому - це ілюзія. "Наш уряд повинен покарщувати умови інтеграції - пропонувати для українських та білоруських студентів мовні курси та стипендії", - каже вона і додає однак, що литовці загалом налаштовані проти збільшення кількості іноземців в країні.

Зберегти ідентичність

Це підходи, які литовці поділяють з багатьма іншими країнами у Центральній та Східній Європі, що зазнали у своїй історії пригнічення та здійснювали опір. "Як народ ми витримали полонізацію, коли Велике князівство Литовське у 1596 році об'єдналось з Королівством Польським у Річ Посполиту, - пояснює соціолог Владас Гайдіс. - Потім наприкінці XIX століття литовські землі увійшли до складу Російської імперії. А потім були радянські часи з депортаціями і масовими знищеннями. Тож литовці уважно ставляться до плекання своєї національної ідентичності та збереження державності".

Незважаючи на це європейська криза біженців 2015 року практично не вплинула на вибори у Литві у 2016 році. Литва прийняла кілька сотень біженців - однак у країні вони не затримались. Ультраправий Литовський націоналістичний союз так і не подолав чотиривідсотковий виборчий бар'єр. А переможець виборів євроскептичний Союз селян і зелених пообіцяв покращення соціального забезпечення та підвищення рівня зарплат.

В одному опитані DW експерти єдині: Литва відчула б політичний крен праворуч, якби кількість мігрантів з неєвропейських країн збільшилась суттєво. Однак такий сценарій - скоріш, нереальний. "Люди з Близького Сходу чи Африки вважають життя у Литві доволі жорстким - тут холодно, соціальні виплати занизькі, практично немає співвітчизників, а також ресторанів зі звичною їжею, - каже у приватній розмові чиновник з міністерства внутрішніх справ. - Чого їм тут залишатись?"