Лауреати Нобелівської премії миру-2018: хто вони?

Нобелівська премія миру в 2018 році присуджена за боротьбу проти сексуального насильства в ході збройних конфліктів. Лауреатами премії стали іракська правозахисниця та активістка Надя Мурад Басі Таха та лікар-гінеколог з Демократичної Республіки Конго Деніс Муквеге. Нагороди присудили їм за боротьбу проти того, щоб "сексуальне насильство використовувалося як зброя війни", оголосив у п'ятницю, 5 жовтня, Нобелівський комітет. Вручення премії за традицією відбудеться 10 грудня на роковини смерті Альфреда Нобеля в Осло.

25-річна Надя Мурад виросла на півночі Іраку. Вона є представницею курдської етноконфесійної групи єзидів. Її родину в 2014 році захопили бойовики територистичного угруповання "Ісламська держава" (ІД). Матір та брата дівчини убили, а її продали в сексуальне рабство разом з тисячами інших жінок, які належать до цієї групи. Після трьох місяців у полоні ІД їй вдалося втекти.

За ініціативою прем'єр-міністра федеральної землі Баден-Вюртемберг Вінфріда Кречмана (Winfried Kretschman), Мурад запросили в Німеччину, де вона зараз живе. У 2016 році Надя Мурад отримала премію Андрія Сахарова за свободу думки, яку присуджує Європарламент, та премію імені Вацлава Гавела, яку Рада Європи присуджує за особливі заслуги в сфері захисту прав людини.

У 2016 році Мурад була призначена послом доброї волі ООН. "Можливо, я вижила, щоб всім серцем та душею" віддатися цій місії та "стати голосом тих", хто став жертвою торгівлі людьми, відзначила Мурад, виступаючи тоді в ООН. На таку посаду вперше призначили людину, яка сама пережила рабство. Мурад зустрічалася з главами різних держав та світовими лідерами, щоб розказати про тяжке положення жертв торгівлі людьми та інших злочинів ІД.

Допомога жертвам групових зґвалтувань

63-річний Деніс Муквеге "присвятив своє життя захисту осіб, які стали жертвами сексуального насильства під час воєнних дій", - йдеться в повідомленні Нобелівського комітету. У 1999 році в місті Букаву на сході країни лікар-гінеколог заснував та відтоді керує лікарнею Панзі. Спочатку там надавали медичну допомогу жінкам, які стали жертвами групових зґвалтувань під час війни в Конго наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років. Пацієнтками лікарні стали понад 50 тисяч жінок.

Муквеге народився в 1955 році в Букаву в родині пастора. Вивчав медицину в Бурунді, пізніше у Франції отримав кваліфікацію гінеколога. За його власними словами, Муквеге намагається лікувати у своїх пацієнтів не лише фізичні, але й психологічні травми. Будучи правозахисником, він добивається, щоб на політичному рівні боролися з використанням зґвалтувань як зброї війни.

Через це лікар та його колеги наражаються на небезпеку. Після того, як у 2012 році ООН розкритикувала уряд Конго за його роль у громадянській війні в країні, п'ятеро озброєних чоловіків напали на дім Муквеге. Його охоронця вбили, двох доньок взяли в заручниці. Родина лікаря на якийсь час виїхала з Конго до Бельгії, але сам Муквеге невдовзі повернувся назад та продовжив роботу. До сьогодні його постійно охороняє група добровольців, серед яких багато жінок. Минулого року був вбитий колега Муквеге.

Деніс Муквеге - кавалер французького Ордена Почесного легіону. У 2008 році він став лауреатом премії ООН з прав людини. У 2014 році Муквеге отримав премію імені Сахарова за роботу з реабілітації жінок-жертв сексуального насильства.