Кір в Україні та Німеччині: дві країни - одна причина

Захворюваність на кір на планеті досягла тривожного рівня, заявив на початку березня 2019 року ЮНІСЕФ (UNICEF) - Дитячий фонд ООН. Перелік з 10 країн, де вірус поширюється максимальними темпами, очолила Україна, обігнавши при цьому Філіппіни, Бразилію та Ємен. Побоюються зростання числа захворювань на кір і в епідеміологічно благополучній Німеччині. Чому ситуація з кором в Україні вийшла з-під контролю, чи варто жителям сусідніх країн побоюватися розповсюдження епідемії та чим супротивники щеплень відрізняються від звичайних скептиків - в матеріалі DW.

Кількість хворих на кір щорічно зростає

За даними ЮНІСЕФ, в 2018 році в Україні вірусом кору заразилися близько 55 тисяч осіб, а за перші два місяці 2019 року на цю недугу захворіли вже понад 24 тисячі. У Німеччині обстановка, здавалося б, не вселяє побоювання: у 2017 році на кір хворіли 929 чоловік, в 2018 році - 543. А в перші два місяці 2019 року в країні було зафіксовано 170 випадків.

Показники залежать від того, де і як поширюється вірус, пояснює біологиня і прес-секретарка Інституту імені Роберта Коха (Robert Koch-Institut) Сюзанне Ґласмахер (Susanne Glasmacher): якщо він потрапить у сприятливу для поширення середу, то спалахи будуть сильнішими. Наприклад, в 2015 році в Німеччині було зафіксовано 2465 випадків - вірусу "пощастило".

Вірус кору - один з найбільш заразних у світі. Щоб захворіти ним, досить мінімального контакту з джерелом збудника інфекції. На кір хворіють всі, хто не має проти неї імунітету, виробленого внаслідок вакцинації. Тому єдиний порятунок від нього - своєчасне щеплення. Кілька років тому Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) планувала до 2020 року повністю стерти кір з лиця землі. Але плани провалилася: у 2018 році ВООЗ констатувала, що в порівнянні з попереднім роком число захворювань на кір в світі збільшилося на 50 відсотків. Причина - низький рівень вакцинації. Свідому відмову від неї в 2019 році ВООЗ вперше включила до щорічного списку десяти глобальних загроз людству.

Україна: дефіцит вакцин і недовіра до щеплень

Найбільш різко охоплення щепленнями за останнє десятиліття знизилося в Україні. Ще в 2008 році, за даними ВООЗ, від кору були вакциновані 95 відсотків українців, але вже в 2016 році друге щеплення від кору отримав лише 31 відсоток дітей. Цей показник став найгіршим в Європі і одним з найнижчих у світі. Негативну роль, на думку фахівців, зіграли найрізноманітніші причини: від падіння довіри до української медицини і відсутності зрозумілої інформації про щеплення до дефіциту вакцин і перебоїв з їх постачанням.

Як пояснює медична експертка ЮНІСЕФ в Україні Катерина Булавінова, довгий час в країні було зареєстровано лише одну-дві вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК). Траплялося, що постачальники вакцин просто не виходили на торги, так що поставки препаратів в потрібній кількості або в короткі терміни були неможливі. Цикл виробництва вакцин тривалий, продовжує експертка, і щоб вони були в країні завжди, бажано укладати з постачальниками багаторічні контракти. "Всі країни замовляють вакцини завчасно - зазвичай на два роки наперед, деякі - навіть на п'ять", - вказує Булавінова.

Наприкінці 2015 року українське МОЗ звернулося до ЮНІСЕФ з проханням придбати вакцини від КПК, виділивши для цього гроші з держбюджету. Вже в 2016 році ЮНІСЕФ завіз в країну більше мільйона бельгійських препаратів від КПК. У 2017 році - ще мільйон, а в 2018 році - два мільйони вакцин бельгійського і американського виробництва. На сьогодні, додає Булавінова, препаратами в достатній кількості забезпечені всі лікувальні установи по всій країні. Тепер потрібно якомога швидше прищепити від кору всіх, кого не було вакциновано.

Спалах кору в країні - серйозний привід переглянути ставлення до щеплень, але черг на вакцинацію в поліклініках немає: багато українців, як і раніше, ставляться до щеплень з побоюванням. Виною цьому, вважає експертка ЮНІСЕФ, - скепсис, заснований на недостовірній інформації, а також викликаний некомпетентністю лікарів і відсутністю у них єдиної позиції.

"Хтось вимагає робити перед вакцинацією аналізи, хтось не вимагає, хтось виписує якісь препарати, які, нібито, потрібно прийняти перед тим, як робити щеплення... Нерідко пацієнтам розповідають, що вакцини не працюють, або спричиняють якісь захворювання, або зовсім не потрібні", - розповідає Булавінова. За її словами, бездоказові лікарські практики, різнобій у думках і некоректне консультування призводять до того, що люди бояться щеплень більше, ніж інфекцій.

У чому відмінність супротивників щеплень від "скептиків"?

Але скепсис з приводу щеплень відчувають не тільки українці - в їхній необхідності нерідко сумніваються і німці. У Німеччині, за словами Ґласмахер, група скептиків становить близько двадцяти відсотків населення. Ці люди загалом вірять у те, що щеплення врятували людство від багатьох смертельних хвороб, але при цьому вони сумніваються в необхідності й безпечності вакцинації, коли йдеться про них самих або їхніх дітей. З цією групою, впевнена Ґласмахер, потрібно вести діалог, роз'яснюючи важливість щеплень.

"Скептики зважаться на щеплення, якщо вони будуть відчувати якомога менше сумнівів і дискомфорту з цього приводу, - зазначає співробітниця Інституту імені Роберта Коха. - Для цього потрібно, аби лікар, який робить щеплення, і вакцина викликали довіру, а процес вакцинації проходив без стресу і був максимально зручним".

Є в Німеччині і радикальні супротивники щеплень, впевнені в шкоді вакцинації і змові фармацевтичних концернів з метою наживи. Ця група нечисленна - її частка, за словами Ґласмахер, не перевищує двох відсотків населення. Але супротивники щеплень дуже активні в соціальних мережах, у них є канали в YouTube, спеціальні сайти. Зазвичай ці люди далекі від медицини і науки в цілому, але їхня війна з щепленнями й розповіді про те, що вакцини стають причинами смертей і важких імунних захворювань, мають емоційний вплив на тих, хто сумнівається, тому недооцінювати їхній вплив не варто.

Чому в Німеччині немає колективного імунітету?

У Німеччині проти кору прищеплено близько 93 відсотків жителів, тому так званий колективний імунітет в країні не сформовано. Досягти необхідних для нього 95 відсотків охоплення вакцинацією не виходить через те, що жителям країни, які народилися в 1970-80-і роки, робили тільки одне щеплення від кору, розповідає Ґласмахер.

Пізніше з'ясувалося, що у цьому випадку у 5-10 відсотків людей імунітет не виробляється. Тому Федеральна комісія з вакцинації рекомендувала цій віковій групі повторне щеплення. Але робити його люди не поспішають - і не тому, що вони супротивники щеплень або сумніваються. Просто в цьому віці люди зрідка ходять до лікаря, а про щеплення від кору й зовсім не замислюються.

Вакцинація у ФРН, як і в Україні, - справа добровільна. З 2015 року німецькі батьки, перед тим як відправити дитину в дитячий садок, повинні пройти консультацію щодо вакцинації у лікаря, але жодних довідок ані в дитячих садках, ані в школах не вимагають. Втім, епідеміологічно несприятлива ситуації з кором у світі й загроза її спалахів у Німеччині стали приводом для дискусії про обов'язкову вакцинацію.

Як зупинити спалахи кору в Україні

Українська влада запроваджувати обов'язкову вакцинацію проти кору не збирається. Але єдиний спосіб зупинити спалах захворювання в країні - це якомога швидше прищепити проти нього всіх незахищених людей в різних вікових групах, каже Булавінова. За її словами, зараз українське МОЗ у співпраці з міжнародними партнерами "дуже активно працює над тим, аби зупинити спалахи або призупинити їх".

Прогнозувати, як буде надалі розвиватися ситуація з кором, Булавінова на даний момент не може. "Спалахи кору мають циклічний характер і можуть тривати два-три роки. Потім може настати перерва в чотири-п'ять років. Але, оскільки ця інфекція вкрай заразна, вона здатна поширюватися доти, доки є незахищені від неї люди. І якщо зберігається група незахищених - невакцинованих та тих, що не перехворіли кором, - то відбувається наступний спалах", - попереджає експертка ЮНІСЕФ.