1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Могили радянських громадян у Німеччині

Наталія Корольова, Аніта Грабська7 травня 2015 р.

База даних поховань і меморіалів радянських громадян на території Німеччини з'явилася днями в інтернеті. Цей ресурс створили в рамках спільного німецько-російського проекту.

https://p.dw.com/p/1FMMH
Могила радянського солдата в місті Шлос-Гольте-Штукенброк (Північний Рейн - Вестфалія)
Могила радянського солдата в місті Шлос-Гольте-Штукенброк (Північний Рейн - Вестфалія)Фото: Imago/ecomedia/Robert Fishman

Життя багатьох із цих людей обірвалося на полі битви. Інші були знищені у в'язницях гестапо, нацистських концентраційних і трудових таборах. Скільки ж їх, радянських громадян, загиблих під час Другої світової війни на німецькій землі, спочивають у ФРН? Точно встановити це, ймовірно, вже ніколи не вдасться. Адже для більшості чоловіків, жінок і дітей із СРСР, які померли в воєнний час на території Німеччини, останнім притулком стали безіменні спільні могили. А останки тих, кого відправляли в газові камери, взагалі спалювали. І все-таки робота з пошуку поховань радянських громадян не припиняється в Німеччині й тепер, через 70 років після перемоги над нацизмом.

Днями в інтернеті запрацював новий електронний ресурс - "База даних місць поховань і меморіалів радянських громадян на території ФРН". Цей проект здійснив Німецько-російський музей, розташований у берлінському районі Карлсгорст (Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst), спільно з представництвом міністерства оборони Росії з організації та проведення воєнно-меморіальної роботи в Німеччині.

Спільними зусиллями

"Рішення здійснити такий проект виникло у 2011 році - напередодні 70-ї річниці нападу Німеччини на Радянський Союз. А рік потому почалася робота з його реалізації. Причому всебічну підтримку ми отримали з боку цілої низки офіційних осіб, різноманітних відомств і організацій, у першу чергу - від уповноваженого уряду ФРН з питань культури й фонду "Пам'ять, відповідальність, майбутнє". Неоціненну допомогу нам надали і прості громадяни", - розповів DW директор Німецько-російського музею Йорґ Морре.

Щороку 9 травня представники російськомовної діаспори в Кобленці збираються на солдатському цвинтарі, щоб ушанувати пам'ять загиблих
Щороку 9 травня представники російськомовної діаспори в Кобленці збираються на солдатському цвинтарі, щоб ушанувати пам'ять загиблихФото: Pjotr Kudish

Згадуючи про безпосередню участь у проекті представництва міністерства оборони Російської Федерації з організації та проведення воєнно-меморіальної роботи в Німеччині, Йорґ Морре відводить особливу роль його керівнику Володимиру Кукіну. За словами вченого, "це висококомпетентний фахівець, який сам добре знає чимало місць поховань радянських громадян у ФРН. У справу реалізації проекту він зробив неоціненний внесок".

Із німецького боку провідними фахівцями проекту стали історики Луц Пріс та Себастіан Кіндлер. "Вони, до речі, добре володіють російською мовою. І це виявилося великою підмогою, оскільки базу даних першопочатково планувалося створювати як німецькою, так і російською. Луц Пріс займався аналогічною роботою в 1990-ті роки: на громадських засадах він керував групою ентузіастів, які займалися обліком радянських поховань на території колишньої НДР. Результати їхньої діяльності були узагальнені в виданій потім брошурі", - каже Йорґ Морре.

Після ретельних пошуків

Понад 4,1 тисячі місць поховання радянських громадян, які пішли з життя в воєнні роки в Німеччині, вказані в новій електронній базі даних. За цією цифрою стоїть величезна кропітка робота. Чимало переліків місць радянських поховань німецьким ученим надали у представництві міноборони Російської Федерації з організації та проведення воєнно-меморіальної роботи в Німеччині, яке працює при посольстві РФ у Німеччині. Отримані там, а також із інших джерел дані ретельно вивчали, аналізували, перевіряли на достовірність і тільки після цього вносили до бази даних.

"Усю здобуту інформацію ми класифікували за групами, в кожній із яких окремо акумульовані дані про кількість загиблих у Німеччині солдатів, військовополонених, підневільних працівників, чоловіків, жінок, дітей, а також про обставини їхньої загибелі, чи це був розстріл, чи смерть у результаті тортур чи виснаження. Непідтверджені дані ми надали з відповідними посиланнями, вказуючи на те, що представлена інформація має оцінний характер", - зауважує Йорґ Морре.

Радянське поховання в Кобленці
Радянське поховання в КобленціФото: Pjotr Kudish

Електронна база даних оснащена цифровою географічною картою, на якій вказано конкретне розташування кожного зареєстрованого поховання. Віртуально відвідати могили можна за допомогою програми Google Earth. На ресурсі опубліковано й адреси людей, які доглядають за могилами, тож охочі можуть із ними зв'язатися.

У дбайливих руках

Від 650 до 800 тисяч радянських громадян, життя яких обірвалося під час Другої світової війни, поховані, за різними оцінками, на території Німеччини.

"Наша мета полягала не в тому, щоб з'ясувати їхню точну кількість, а в тому, щоб встановити розташування таких поховань і оприлюднити ці дані. Як з'ясувалось, могили радянських людей, які стали жертвами нацизму, є далеко не лише в Бранденбурзі, де тривали основні бої в Німеччині під час Другої світової війни, а й у багатьох інших регіонах нашої країни. Тільки в розташованій на заході ФРН землі Саар, наприклад, нараховується понад 140 могил радянських громадян", - зауважує Йорґ Морре.

За словами вченого, переважна більшість поховань виглядає чисто й доглянуто. Причому йдеться не лише про великі солдатські цвинтарі, на догляд за якими спеціально виділяються державні дотації. У хорошому стані й чимало окремих могил, які розташовані навіть не в населених пунктах, а на полях і в лісах. Їх добровільно доглядають звичайні громадяни.

Йорґ Морре розповів таку історію: під час війни один примусовий робітник із Радянського Союзу декілька років працював на селянському подвір'ї в Мекленбурзі - Передній Померанії. Господар, німецький фермер, дуже цінував його працю і взагалі був дуже прихильним до нього. Коли робітник помер, фермер відмовився ховати його на громадському цвинтарі. Працівника він поховав неподалік від власного дому, а рідним наказав не занедбувати могилу навіть тоді, коли його самого не стане. Роки минають. Із часом і фермер, і його родина відійшли в інший світ. Але й сучасне покоління мешканців села про могилу не забуває. Люди дбають про неї досі…

Дивіться також:

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою