Країна дешевих зарплат: кінець китайського парадизу?

Про таке зростання зарплат німецькі працівники можуть лише мріяти. З 1 січня у китайській столиці розмір мінімальної зарплатні підвищили на 8,6 відсотка. А з 1 лютого це також пошириться і на спеціальну економічну зону Шеньжень на півдні Китаю. Мінімальна зарплатня становить уже 1500 юанів на місяць, у перерахунку - 185 євро.

Зарплати в Китаї зростають не щоденно, а щогодинно. За даними міністерства праці та соціальної безпеки, за минулий рік заробітки в КНР зросли в середньому на понад 20 відсотків. Головна причина такого розвитку полягає в дедалі більшій нестачі робочої сили в Китаї, каже китайський експерт з питань ринку праці Лю Каймінг з Інституту сучасних спостережень у Шеньжені. «Ми спостерігаємо, що з 2004 року люди, народжені після 1980 року, становлять головну групу робочої сили. Однак через державну програму демографічного планування в КНР кількість молоді скорочується».

Нестача робочої сили дається особливо взнаки у секторі низьких зарплат. У текстильній або іграшковій галузях дедалі більше підприємств через підвищення зарплат переносять своє виробництво до В’єтнаму, Камбоджі чи Бангладешу. Часи, коли Китай був беззаперечно країною низьких зарплат номер один, вочевидь, уже позаду. Китайське керівництво як може сприяє підвищенню заробітків населення, щоб у такий спосіб запобігти ймовірним соціальним заворушенням у країні.

Дежавю «Made in America»

Навіть перенесення американських промислових підприємств до Китаю, що спостерігалося багато років, нині зупинене. Boston Consulting Group оприлюднила в грудні минулого року дослідження під назвою «Зроблено в Америці, знову» («Made in America, again»). У ньому йдеться про те, що американські промислові підприємства знову повертаються до виробництва на батьківщині. Причина – саме у підвищенні зарплат у Китаї та одночасному зменшенні зарплат у США через кризу. До цього додається ще валютний фактор – сильний юань і слабкий долар.

Хал Сіркін, один з авторів дослідження, виходить з того, що до 2015 року виробничі витрати в Китаї здебільшого будуть лише на 10 відсотків нижчими, ніж у США. «Якщо ж ви додасте сюди ще транспортні витрати, ризик стати об'єктом нападу піратів, тривалість у три місяці, поки готові товари будуть доставлені до США, та той факт, що виробники на 8-10 тисяч кілометрів віддалені від клієнтів, тоді ці 10 відсотків узагалі втрачають якийсь сенс».

З виробників у споживачі

У німецькій промисловості така тенденція, як у США, не простежується, сказала в інтерв'ю Deutsche Welle Александра Вальдманн з Тихоокеанського комітету Федерального союзу німецької промисловості. Навпаки – суми інвестицій зростають. Німецькі підприємства виготовляють у Китаї переважно високотехнологічну продукцію, тому мають і без того платити високі зарплати. Для цих фірм питання кваліфікації відіграє значно важливішу роль, аніж питання зарплат, каже Вальдманн.

До цього додається ще й той фактор, що німецькі підприємства в Китаї представляють переважно середній, а не малий бізнес, у якому рішення зазвичай ухвалюються на довгострокову перспективу, каже експерт. Хоча б тому, що освіта працівників є тривалим процесом. «Якщо вже виростив кваліфіковану робочу силу, яка може працювати на виробництві високотехнологічної продукції, то не так просто знову піти звідти і розпочати деінде все заново», - пояснює Вальдманн.

Водночас зростання зарплат у Китаї має й позитивний ефект для закордонних підприємств. Чим більше китайці заробляють, тим більше вони витрачають, що робить китайський ринок ще привабливішим. Колишні виробники перетворюються на споживачів.

Автори: Кристоф Рикінг / Христина Ніколайчук
Редактор: Захар Бутирський