Кохання по-німецьки

Різкі рухи, короткі фрази, криклива манера спілкування, швидка мова, агресивна й жорстока поведінка. Складається враження, що герої п'єси німкені Ані Гіллінґ перебувають у постійному наркотичному трансі? Однак - ні. Як з'ясовується, такими вони є в житті.

Дві дівчини й два хлопця, зустрічаються вночі над ставком біля яблуні: Яна й Калле, Сюзанна й Антон. Усі, окрім Калле, ковтають наркотичні пігулки. Начебто під дією наркотиків Антон ґвалтує Сюзанну. Вона залазить на яблуню й... зникає. Проте наркотичні пігулки виявилися підробкою…

Акторка Надія Шевченко, яка зіграла автора п’єси Аню Гіллінґ, переконана, що німкеня написала автобіографічну п’єсу. «Свій душевний біль вона віддала паперу. І хотіла сказати, що світ живе без любові», - поділилась своїми міркування з Deutsche Welle (DW) акторка харківського молодіжного театру «Vinora-playing-town». Цей театр отримав грант Ґете-Інституту для реалізації проекту.

Про домінування прагматизму в міжлюдських контактах, що спостерігається сьогодні, говорить й колега Надії Шевченко - Інна Хижна, яка втілювала на сцені образ Сюзанни. Вона визнала, що її помітно змінили «ці німецькі енергії». «Я, знаєте, стала більш реальною. Гіллінґ - прагматична дама, і ії прагматизм сьогодні актуальний: неможливість злиття душ людських», - каже Хижна.

Самотні як зірки

Герої весь час згадують про зірки на небосхилі: здається, що вони ніби поруч; а насправді між ними - прірва; вони зустрічаються раз на тисячу років, і або кожна йде далі своєю траєкторією, або вони вибухають. Теж саме відбувається з протагоністами в п’єсі, пояснюють режисери спектаклю - подружжя Олександр Ковшун та Олена Приступ.

«Ми ніби маємо сьогодні колосальні можливості для усілякого спілкування. Втім, людина все одно залишається самотньою. Кожна зірка вибирає свою окрему точку на небосхилі», - зауважує Ковшун. Наприкінці п’єси Калле, втративши всі ілюзії щодо земної любові, як і Сюзанна, теж залазить на яблуню, щоб… стати зіркою.

Ковшун називає п’єсу «німецькою психоделікою», яка має цілий пласт сенсів. «Ми місяць тільки аналізували сюжет, героїв, зміст фраз, - розповів режисер у розові з DW. - П'єса мене заінтригувала своїми недоказаними речами, і своєю, як ми потім зрозуміли, закодованою системою подачі тексту».

Православні стереотипи

Режисери зізнаються, що зрозуміти й сприйняти твір відразу їм заважали, як вони говорять, православні стереотипи. «Знаєте над нами тяжіє наше виховання. В нас все ж таки інше уявлення й про перший статевий зв'язок, і про жінку, й про вагітність», - каже Ковшун. «Зламати стереотипи» режисерам власне допомогли молоді актори, яким події в п’єсі нагадали й випадки з життя сучасної української молоді.

Аню Гіллінґ у Харкові раніше не ставили. І, як кажуть режисери, до подібних «гострих та незвичайних» спектаклів публіка ще не звикла. Втім, саме це і може заінтригувати глядача, як це сталося під час підготовки вистави і з режисерами, і з акторами. Виконавиця ролі Ані Гіллінґ тепер навіть хоче «прочитати ії всю».