"Коронокриза" і ветерани війни на Донбасі
20 червня 2020 р.Вирішення проблем адаптації до мирного життя для ветеранів війни на Донбасі на сьомому році від початку бойових дій зазнає стагнації, кажуть колишні військовослужбовці і оглядачі. Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції (МОМ), українські ветерани потерпають від байдужості суспільства до їхніх проблем, дискримінації роботодавців, психологічних "флешбеків" (шокуючі спогади про пережите - Ред.), бідності і порушення їхніх законних прав. Як вплинув на це корнавірусний карантин і нескінченні зміни в урядових структурах - у матеріалі DW.
Наслідки стресу
Киянин Роман Набожняк пішов на фронт добровольцем і воював 15 місяців впродовж 2015-2016 років поблизу Маріуполя у складі розвідувального підрозділу Збройних сил України (ЗСУ). Йому пощастило з попередньою роботою в ІТ-компанії, яка зберегла на час участі у війні частину його зарплатні. Після повернення до цивільного життя він зміг здійснити подорож кількома екзотичними країнами Азії й уникнути гострої психологічної кризи. За підтримки друзів Набожняк заснував в Києві кав'ярню Veterano Brownie, яка скоро стала популярним місцем для відвідувачів та місцем різноманітних заходів. Навіть під час коронавірусного карантину ветерану вдалося зберегти бізнес і налагодити онлайн-торгівлю з унікальним меню зі солодощів.
Але зумівши реалізувати свої трудові права, Набожняк не уникнув психологічних проблем, що переслідують вояків після повернення в мирне суспільство. Він розповів, що під час новорічних феєрверків його тіло і далі рефлекторно падало долі, не одразу вдалося позбутися звички прокидатися щодві години, як це було під час чергування на передовій та часткової дезорієнтації під час прокидання. Деякі флешбеки і досі даються взнаки. "Державі слід приділити більше уваги саме психологічній реабілітації ветеранів. Але багато що залежить і від самих вояків, що повертаються до мирного життя, від їхнього прагнення і знайти себе", - каже Набожняк.
За його словами, війна створює "оціночний фільтр" того, чим є людина і чим хоче займатися. Але й суспільство, на думку ветерана, має більше розуміти стан тих, хто повертається з фронту. "Ми захищали свою країну і свою землю. Та через укорінені стереотипи наше суспільство і досі не готове визнавати ветеранами людей молодого та середнього віку", - вважає Набожняк.
Читайте також: Війна як поштовх до розвитку - ветерани АТО діляться досвідом
У жінок-ветеранок ще більше проблем
Брак уваги до проблем ветеранів з боку держави і суспільства є наслідком непрестижності служби в армії, вважає активістка громадської організації "Жіночий ветеранський рух" Катерина Приймак. Вона 11 місяців у складі добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" евакуйовувала з-під вогню на передовій поранених бійців. Як і Набожняк, вона вважає надзвичайно важливим посилення психологічної допомоги ветеранам війни, бо й сама пережила емоційне випалення внаслідок надзвичайного стресу під час бойових дій. "Більшість замахів на самогубство через відчуття безвиході серед ветеранів припадає на п’ятий рік після повернення до мирного життя", - сказала вона.
На думку Приймак, не можна збирати в одну групу психологічної підтримки жінок і чоловіків, бо жінки мають власні проблеми і ніколи не зможуть розкритися у змішаній групі. "Жінки-ветеранки більш відповідальні за родину і дітей після повернення, їм доводиться більше стримувати свої емоції і це потребує специфічної психотерапії. Мають бути окремі програми з психологічної підтримки родин, де і чоловік, і жінка є ветеранами", - переконана вона. До цього додається ще ціла низка суто жіночих проблем, серед яких суспільні стереотипи щодо ролі жінки на війні і занадто емоційне ставлення до участі в бойових діях і загибелі жінок під час бойових дій.
Жіночому ветеранському руху разом з іншими, вдалося не лише домогтися закону про надання статусу учасника бойових дій для бійців добровольчих батальйонів, а й лобіювати затвердження законом понад 60 жіночих посад в армії, яких раніше не було. Раніше жінок, які воювали на передовій, вимушено записували прачками, офіціантками та іншими цивільними посадами у складі ЗСУ.
Приймак вважає принизливими нинішні пільги, які надаються ветеранам із забезпечення ліками, безкоштовним проїздом у транспорті, працевлаштуванням та соціальними гарантіями. На її думку, для них в державному бюджеті мають бути окремі статті з соціальної допомоги, а кожен ветеран повинен мати власний рахунок, з якого списуватимуться гроші на придбання ліків, проїзд у транспорті та інша допомога.
Бідність та економічна безвихідь
Найчастіше зараз звертаються до громадської організації "Юридична сотня" ті ветерани, які мають проблеми економічного виживання, сказала DW голова цієї структури Юлія Морій. За її словами, роботодавці неохоче беруть на роботу ветеранів через те, що в них більше законних трудових гарантій, ніж в інших працівників. А коронавірусний карантин спричинив масове безробіття серед ветеранів. "Нещодавно банки отримали право блокувати рахунки позичальників за борги за сплатою споживчих кредитів і в нас почастішали звернення ветеранів, яким після такого блокування просто нема за що жити", - сказала вона.
Міністерство у справах ветеранів, створене для вирішення їхніх проблем, зараз переживає період становлення після реорганізації. Внаслідок карантину там було призупинена процедура прийняття нових службовців. Її замінили співбесідами з найму на тимчасову роботу. "Цей тимчасовий штат не може системно вирішувати проблеми ветеранів. Полегшення для ветеранського бізнесу також не відбулося", - зазначила Морій. На її думку, уряд мав би посилити роботу з освіти, профорієнтації та перекваліфікації ветеранів, а також більше підтримувати ветеранський бізнес і самозайнятість.
Читайте також: Як українських солдатів повертають до життя після АТО
Держава демонструє безсилля
Бюджет міністерства у справах ветеранів наразі є найменшим серед всіх міністерств - 1,3 мільярди гривень. Він покриває лише частину самих тільки соціальних ветеранських видатків, повідомила голова правління громадської організації "Повернись живим" Оксана Коляда. Попри те, що ці видатки не підлягали скороченню, за словами активістки, фінансування ветеранських проєктів зменшилося на 15 мільйонів гривень, що загрожує роботі "Будинку ветерана", де надають допомогу з подолання алко- і наркозалежності, п'ятьом обласним мобільним групам з надання екстреної психологічної допомоги та бізнес-освіти для ветеранів.
Громадські активісти домоглися створення і реєстрації у Верховній Раді проєкту закону про статус ветерана, який вже назвали "ветеранською конституцією". Коляда говорить про труднощі, пов’язані із просуванням цього документа та зазначає, що лише від консолідації ветеранської і волонтерської спільноти залежить те, чи буде він невдовзі ухвалений або ж цей процес затягнеться на місяці.