Сусіди Росії збільшують оборонні бюджети

У світі загалом військові видатки в 2014 році скоротилися майже на піввідсотка, але при цьому їх розподіл між країнами став іншим. Про це йдеться в новому звіті щодо світових оборонних бюджетів Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру SIPRI (Stockholm International Peace Research Institute).

Як і щороку, інститут детально вивчив світові військові видатки, щоб виявити тенденції розвитку. "У першу чергу, загалом тішить, що в світі зареєстровано незначне скорочення", - коментує звіт SIPRI оборонний експерт Ян Ґребе з Боннського міжнародного центру конверсії BICC (Bonn International Center for Conversion). Однак, за словами Ґребе, який у BICC готує дослідження щодо глобального індексу мілітаризації, невелике зниження у 0,4 відсотка викликане в першу чергу скороченнями оборонного бюджету США та політикою економії багатьох країн ЄС.

Український фактор є помітним

У Європі помітний ефект від української кризи. Вона передусім непокоїть сусідні з Росією країни, зазначає головний автор дослідження SIPRI Сем Перло-Фрімен. "Польща пришвидшує модернізацію своєї оборони. Балтійські країни ще в 2014 році збільшили військові бюджети і проведуть у 2015 році подальші підвищення", - пояснює експерт.

SIPRI бере дані для своїх досліджень з джерел, відкритих для загального доступу, зокрема державні бюджети з офіційними видатками на оборону. Тому, за словами Перло-Фрімена, цифри за 2014 рік не дозволяють робити далекосяжні висновки - однак тренд, який викликала українська криза, легко відстежити. Експерт Ян Ґребе застерігає від поспішних інтерпретацій. "Розвиток не слід розглядати в прямому взаємозв’язку з російською політикою. Багато країн проводили загальні заходи з модернізації, щоб посилити свої збройні сили", - переконаний Ґребе.

Швеція збільшує обороноздатність

Певні ознаки вказують все ж на готовність країн збільшувати видатки. Хоча Швеція і не є державою-членом НАТО, вона, відповідно до звіту SIPRI, все ж послідовно розбудовувала протягом минулих років співпрацю з Альянсом та з балтійськими і скандинавськими країнами. Наприкінці 2014 року шведський парламент ухвалив збільшення оборонного бюджету - серед іншого і для того, аби країна була в змозі краще відреагувати на можливе територіальне поширення української кризи. "Швеція змінила свій багаторічний курс політики економії в оборонній сфері та почала потрохи збільшувати військовий бюджет", - зауважує Перло-Фрімен.

За його словами, звіт вказує на те, що лише безпосередні сусіди Росії відреагували збільшенням військових видатків. Інші держави-члени Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу, які географічно віддалені, дотримуються попереднього курсу економії. Втім, Перло-Фрімен зауважив: "Українська криза призвела до того, що країни НАТО та держави-члени ЄС зробили фундаментальну переоцінку безпекової ситуації в Європі. А також до того, що вони по-новому оцінюють потенційну загрозу з боку Росії - особливо для балтійських країн".

Росія втрачає ресурси

З іншого боку, Ян Ґребе звертає увагу на питання, чи зможе Росія і далі проводити заплановану модернізацію своїх збройних сил. Імпорт з Європи через санкції більше неможливий і, відповідно, не вдасться зробити технічне оновлення оборонно-промислового комплексу, на яке розраховували в Москві. Іншою проблемою російської оборонної промисловості є старіння кадрів на підприємствах, додає Ґребе. "Колись дасться взнаки втрата знань, оскільки багато інженерів підуть на пенсію, тож російська оборонна промисловість матиме величезні проблеми з розробкою нових зразків продукції", - пояснює експерт.

Можливо також, що Росії забракне грошей для амбітної модернізації збройних сил, розмірковує Сем Перло-Фрімен. По-перше, падіння цін на нафту і газ, по-друге, санкції проти Росії, вже призвели до зменшення російського військового бюджету. "Під час української кризи Росія проголошувала, що вона за всієї потреби економії не допустить жодних скорочень оборонного бюджету, але вже на 2015 рік вона змушена була скоротити бюджет на п’ять відсотків", - каже співробітник SIPRI.

Зброю - за нафту

Загалом зі звіту випливає, що є чіткий взаємозв’язок між виручкою від продажу нафти та військовим бюджетом. Так, багато з 20 країн, які понад чотири проценти свого ВВП виділяють на армію, є нафтовими експортерами. "Перші п’ять країн з цього списку - Оман, Саудівська Аравія, Південний Судан, Чад і Лівія - усі належать до найбільших виробників нафти", - каже Перло-Фрімен.

Він бачить ще один фактор дуже високих військових видатків. "Найбільший спільний знаменник - це те, що дуже мало серед них демократичних держав", - стверджує співрозмовник та додає, що з 20 країн лише три - Ліван, Ізраїль та Намібія - можна охарактеризувати як демократичні. Це також пояснює обсяг оборонних бюджетів. "Їм не треба виправдовувати свої видатки, вони інвестують в могутність та лояльність збройних сил для убезпечення режиму. Це основні фактори, коли йдеться про військові видатки авторитарних режимів", - пояснює Перло-Фрімен. За його твердженням, є ще один фактор надзвичайно високих видатків на армію країн-виробників нафти: "Частково таємні угоди з торгівлі зброєю та інтереси багатьох західних урядів та фірм, які ці угоди укладають, є дуже ефективним способом частину доходів від нафти спрямувати безпосередньо в приватні кишені осіб, які відповідальні за прийняття рішень".