РЄ: Угода між ЄС і Туреччиною незаконна й аморальна

Комісар Ради Європи з прав людини Нілс Муйжнієкс критично оцінює можливу угоду між Євросоюзом та Туреччиною, яка буде обговорюватись на черговому саміті ЄС 17-18 березня. Нагадаємо, що план передбачає повернення до Туреччини нелегальних мігрантів, які прибули звідти до грецьких островів. В обмін за кожного поверненого шукача притулку ЄС легально прийме одного сирійського біженця з Туреччини.

DW: Представники Туреччини та ЄС цього тижня знову зустрінуться для обговорення можливості повернення біженців з Греції на турецьку територію. Чи спрацює, на Вашу думку, цей план?

Нілс Муйжнієкс: На мій погляд, ця схема не спрацює внаслідок цілої низки причин. По-перше, біженці, будучи на межі відчаю, почнуть шукати нові шляхи в Європу: Чорним морем, через Болгарію та Середземним морем в Італію чи Іспанію. Тобто, потік мігрантів, на мою думку, значно не скоротиться.

Також подібна угода призведе до непростих юридичних розглядів у Європейському суді з прав людини, адже вона є явним порушенням низки нормативних актів. Крім того, як на вашу думку, відреагує громадська думка в Європі, коли жінок та дітей почнуть силою відправляти назад до Туреччини? В цілому, я думаю, що подібний план не спрацює - це незаконно та аморально.

Ви офіційно заявили про те, що "відсутність домовленості - краще, ніж погана домовленість". Поясніть, що мається на увазі.

Основний принцип міжнародного права стосовно біженців - кожна людина, котра шукає захисту, має право на те, щоб її справу розглянули в індивідуальному порядку. А та схема, яку обговорюють зараз, подібного не передбачає. Якщо її застосувати, то буде мати місце масове вислання людей, а це, своєю чергою, суперечить основоположним принципам, які закріплені в міжнародних законодавчих нормах, що стосуються біженців.

Тож подібна домовленість з Туреччиною буде поза законом. Це просто підірве фундамент, на якому засновується Європа. Тому правильним було би поставити запитання: навіщо прагнути укласти незаконну угоду, яка підриває все те, у що ми віримо та за що виступаємо?

Дії Євросоюзу з подолання кризи біженців деякою мірою оголили проблеми в координації між окремими державами-членами ЄС. При цьому гуманітарна ситуація не покращилася, відчуття безпеки також не виникло. Що ви можете порадити главам держав та урядів, які зіштовхнулися зараз з цим непростим викликом?

Передусім хотів би підкреслити, що немає такого рішення на рівні окремої держави, яке б дозволило подолати нинішню міграційну кризу. Це ілюзія, що ніби з нею можна впоратися самостійно, що можна просто перекласти відповідальність на інші, сусідні країни.

Один з головних принципів Європейського Союзу - принцип солідарності. Якщо немає готовності брати участь у пошуку колективного вирішення міграційної кризи, то тоді нема Європи, немає союзу. Я думаю, що намагатися подолати цю проблему самотужки є контрпродуктивним. Будь-яка країна може зіштовхнутися з напливом мігрантів, і якщо принцип солідарності не працює, якщо немає жодного механізму розподілити цю відповідальність, країни опиняться наодинці з проблемами, вирішити які вони не в змозі.

Нам у Європі потрібно більше таких людей, як Анґела Меркель. Мені здається, що вона може слугувати прикладом того, як можна вказати напрямок, у якому слід рухатися. Але досі Меркель залишається сама, ніхто її не підтримав. Я високо оцінюю її міграційну політику та хочу, щоб було більше подібних лідерів.

Греція перебуває в лещатах економічної кризи. Зараз до цього додалось і те, що десятки тисяч біженців опинились у пастці на грецькій території після перекриття "балканського маршруту" в Західну Європу. Чому взагалі виникла така ситуація?

Справа в тому, що сьогодні ми розплачуємося за наше багатолітнє нехтування цією темою. Адже це явище не є новим. Взяти, до прикладу, Грецію та Італію: ці країни вже багато років змушені боротися з потоком великої кількості мігрантів та біженців, а за весь час не виникло жодної функціонуючої системи. Якщо поїхати до Греції й Італії та поговорити там з людьми, то вони дадуть відповідь, що нічого нового в цій проблемі немає, просто вона, нарешті, зачепила більшість європейських країн.

Теж саме стосується і сирійських біженців. Ситуація не є новою, вона визрівала багато років. Я намагався привернути увагу до цієї теми більше двох років тому, коли казав, що це є самооманою - вважати, наче всі біженці залишаться в цьому регіоні (в Туреччині, Лівані та Йорданії), і що є ще багато проблем, які потребують втручання. Тоді ніхто не дослухався ні до мене, ні до заяв Управління ООН у справах біженців, ні до інших, хто цю тему піднімав. Тож зараз ми збираємо плоди цього нехтування.