Кому потрібна ця аккадська?..

За його правління - у вісімнадцятому столітті до нашої ери – Вавилонське Царство підкорило собі майже цілу Месопотамію. Аби навчити свій різномастий народ суворої дисципліни та пристойної поведінки, Хаммурапі створив звід законів із 282-ох статей, що стосувалися ледве не всіх аспектів життя. Наказав викарбувати правила на чорній базальтовій стелі, а потім скопіювати їх на тисячі глиняних табличок і розіслати імперією - до найвіддаленіших її куточків.

„..Якщо громадянин візьме малу дитину в її воді, виростить, виховає, то суди не мають права відмовляти в спадщині.” Цікаво, а що це означає: „дитина в її воді”? Чи я неточно переклала з аккадської?” –

запитує одна зі студенток. „Ні, все правильно, - пояснює Штефан Мауль. – У цьому законі йдеться про усиновлення ще ненароджених дітей. Звідси й „у своїй воді”... Про таке спілкування з викладачем студенти інших фахів у переповнених аудиторіях можуть лише мріяти. Але на семінарі з ассиріології їх усього п’ятеро. Тому стиль викладання так само анахронічний, як і предмет: професор і вихованці сидять за круглим столом і годинами дискутують про історію давнього Межиріччя, про тонкощі аккадської, офіційна назва якої „мертва мова Ассирії та Вавилону”. Що спонукає молодих людей обирати таку екзотичну дисципліну? Навіщо їм мова, якою ніхто не користується вже кілька тисячоліть? Страбіл Панайотов завершує п’ятий семестр. До Гайдельберзького університету він приїхав з Болгарії:

„Ассиріологія видалася мені цікавою тому, що ми маємо справу з текстами – і їх тисячі, десятки тисяч – які ще ніхто не розшифровував. Ми в буквальному сенсі слова є першовідкривачами. Єгиптологія, наприклад, значно популярніший фах, але в порівнянні з Давнім Вавилоном – про цю культуру ми вже знаємо майже все. Хоч і там, звичайно, ще вистачає „білих плям”.”

Джованна Матіні вперше почула про аккадські міста-держави на одній із лекцій з археології. Історія їх так захопила дівчину, що вона вирішила поміняти університет у Пізі на німецький у Гайдельберзі:

„Тут я й розпочала вивчати ассиріологію, аккадську для початківців. Найбільше мені сподобалося, що ми одразу взялися за тексти. Ми ламали голову над кожною літерою, над кожним складом. Професор Мауль заразив нас своїм ентузіазмом, своєю любов’ю до цієї епохи. Якщо відверто, в Італії мені цього бракувало. Я схиляюся перед людьми, що в наш меркантильний час присвячують своє життя предметові, який не має безпосереднього практичного застосування. Це справжні лицарі науки.”

...Професор Штефан Мауль вітає студентів та гостей, що прийшли на його лекцію „Вступ до історії Ассирії”. У залі – понад 50 осіб. Це означає, що тема небайдужа й тим, хто навчається на інших факультетах, бо ассиріологів у Гайдельберзі всього 15:

„Небагато, як видається на перший погляд. Водночас Інститут ассиріології при Гайдельберзькому університеті – найбільший у світі. Доробок Німеччини в розвиток цієї дисципліни традиційно є дуже значним. Від кінця 19-го століття німецьким науковцям належить провідна роль у вивченні історії давнього Дворіччя – цієї колиски цивілізації. Чому це так важливо сьогодні? Не повинен перериватися зв’язок епох. Завдяки цим дослідам людство може простежити своє минуле впродовж чотирьох тисяч років. І побачити, що прадавні суспільства вже стикалися з багатьма проблемами, над розв’язанням яких б’ємося й ми. А щодо аккадської, то майже два тисячоліття вона була в Месопотамії мовою міжнародного спілкування, так само, як сьогодні англійська.”

Але всі ці аргументи мало допомагають, коли йдеться про ремонт приміщення для архіву, сучасніше обладнання чи фінансування нових проектів. „Добре, що Інститут узагалі поки що не збираються закривати, - каже Штефан Мауль. – Ось в Ерлангені 2006-го на фах ассиріологія набрали востаннє. Але я не втрачаю оптимізму, доки є студенти, яких не можна відірвати від цих глиняних табличок”:

„Я гадаю, що не останню роль відіграє бажання цих молодих людей не підкорятися законам сьогоднішнього світу. Кожен із них розуміє, як важко буде з таким дипломом знайти роботу. Попри це вони не зраджують свого покликання, не хочуть жити за засадою – прибуток понад усе.”

За матеріалами німецьких ЗМІ