Раніше німецька політика щодо гарячих конфліктів на планеті часто виглядала так: інші держави висували пропозиції, німці брали їх до відома та не наважувалися щось робити. Винятки підтверджують правило: приміром, у конфлікті між Україною та Росією німці були рушійною силою, коли йшлося про те, аби організувати переговори у "нормандському форматі" та випрацювати мінські домовленості. Але у питанні (оборонної. - Ред.) реформи ЄС, конфліктів на Близькому Сході, всюди, де у крайньому разі повинна бути врахована і опція воєнної інтервенції, Німеччина була і залишається радше стороннім спостерігачем. Лише один приклад: Бундесвер бере участь у місії в Малі, але коли йдеться про участь у боях, то основну роботу виконують французи.
Потрійний розворот
Німецька міністерка оборони, яка колись хотіла би стати і федеральною канцлеркою, тепер одразу в кількох аспектах змінює цю політику. З одного боку, її пропозиція створити на Півночі Сирії міжнародну "зони безпеки", зокрема, й за німецької участі, демонструє великий скепсис. А саме - скепсис щодо того, що перемир'я, яке зараз панує в регіоні завдяки посередництву США, дійсно втримається. Крім того, Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer) відмовляється навіть від спроби знову залучити до планів американців. Виведення військових США з регіону стало якраз тим кроком, який уможливив наступ турків. Очевидно, для Крамп-Карренбауер це стало моментом, коли вона розпрощалася з останньою ілюзією щодо того, що з Дональдом Трампом можна здійснювати скоординовану міжнародну зовнішню та безпекову політику. І по-третє: нарешті ініціатива у важкій політичній та воєнній ситуації, яка напряму зачіпає Європу, надходить не від Франції чи Великобританії. Однак треба ще почекати, як відреагують на дану ідею європейські партнери Німеччини по НАТО.
Але згадати про те, що вона обговорила свою ініціативу з канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель (Angela Merkel), Крамп-Карренбауер не забула. Те, що канцлерка віддала ініціативу в такому важливому питанні своїй наступниці на посаді голови Християнсько-демократичного союзу (ХДС), вже є своєрідним знаком.
Очевидно, міністерка оборони вже давно виношувала цю ідею. Буквально минулої суботи на партійному з'їзді сестринської партії - Християнсько-соціального союзу (ХСС) - з неї вирвалося: "Я вже не можу слухати про те, що ми стурбовані", - кричала вона на ньому і мала на увазі саме цю німецьку формулу: обурення насильством у світі, але натомість утримання від потужних воєнних операцій.
Без обговорення з партнерами
Для глави МЗС Німеччини Гайко Мааса (Heiko Maas) та його Соціал-демократичної партії (СДПН) пропозиція міністерки оборони виглядає, як спроба залякування. Маас від початку операції Туреччини в Сирії лише запровадив незначні обмеження продажу озброєнь Анкарі у кооперації з іншими країнами, про санкції він чути не хотів. Після цього міністр мусив вислуховувати, як турецький президент Реджет Таїп Ердоган привселюдно назвав його дилетантом, а для енергійної відповіді на це Маасу знадобилися кілька днів.
Інше питання - наскільки розумним з боку Крамп-Карренбауер було не узгоджувати свою пропозицію з партнерами по коаліції. Голова ХДС усвідомлює, що Бундесвер - парламентська армія (для рішення про участь Бундесверу у воєнних операціях потрібна згода Бундестагу. - Ред.) СДПН, як можна було спрогнозувати, скептично розцінила можливість участі німецьких солдатів у створенні "зони безпеки" на Півночі Сирії, Зелені та Ліві - так само. Тож ХДС на чолі з Крамп-Карренбауер мусить докласти активних зусиль задля переконування інших, якщо не хоче, щоб ініціатива міністерки була зрештою розцінена партнерами, як більшість хороших німецьких ідей з минулого: Берлін виступає за мир і порозуміння, але брудну воєнну роботу нехай роблять інші.
Тим не менш, ідея очільниці ХДС є освіжаючим проявом ініціативи. Принаймні це означає, що німці не забули про курдів та їхні заслуги у боротьбі проти терору "Ісламської держави". На відміну від президента США.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.