Нині понад десяток європейських країн покривають свої потреби у природному газі за рахунок Росії більше, ніж на 75 відсотків. Це робить союзників і партнерів США вразливими: Москва може за власної примхою відключати їм газ. Володимир Путін неодноразово продемонстрував здатність використовувати газопостачання як зброю, коли у 2006, 2009, 2014 і востаннє у березні торік заблокував поставки країнам-сусідам.
Залежність ЄС від російського газу становить ризики для Європи і Заходу загалом і робить нас усіх менш захищеними. "Північний потік-2" лише посилить вразливість Європи перед російською політикою шантажу в енергетичному секторі. Європа ж мусить зберегти контроль над власною енергетичною безпекою.
Обмежити вплив Москви
Не варто тішитися мріями: "Північний потік-2" доправлятиме не лише російський газ. Дном Балтійського моря до Європи потече також російський вплив, і газогін дозволить Москві ще більше підривати суверенітет і стабільність України.
Європа ж у відповідь щороку відправлятиме до Москви мільярди євро і таким чином непрямо фінансуватиме російську військову агресію в таких місцях, як Україна та Сирія. Ці гроші також підуть на фінансування російських фабрик тролів і дезінформації, спрямованих проти демократичних інститутів у Європі та Сполучених Штатах. Завершення будівництва "Північного потоку-2" та розширення імпорту російського газу до Європи сприятимуть подальшому зростанню російської агресії на всьому континенті.
Ми повинні притягати до відповідальності Росію за її зловмисні дії. Від листопада 24 українських моряки скніють у російській в'язниці за спробу пройти Керченською протокою - водним шляхом, яким вони мають законне право здійснювати навігацію. Тож у той час, коли Росія уважно відслідковує нашу реакцію, дозволяти подальше будівництво "Північного потоку-2" - означає надсилати неправильний сигнал.
Німцям та іншим слід взяти до уваги занепокоєння, що його висловлюють їхні сусіди. Європейська позиція щодо "Північного потоку-2" однозначна: понад половина країн-членів ЄС публічно виступають проти "Північного потоку-2", а Європейський парламент висловив своє несприйняття проекту, коли 12 грудня ухвалив резолюцію, що закликала до його скасування і засудила його як "політичний проект, що становить загрозу для європейської енергетичної безпеки".
У Данії уряд виявив правильний інстинкт своїм рішенням ретельно переглянути наслідки цього проекту в галузі зовнішньої політики та безпеки. Заява міністра закордонних справ Андерса Самуельсена про те, що російська агресія ускладнює аргументацію на користь прокладання російського газогону в данських водах, заслуговує на хвалу.
Водночас інші корисливо проштовхують версію про те, що зупинити "Північний потік-2" уже неможливо. Та це зовсім не так. Трубопровід ще далекий від завершення, а його запуск - ще далі. Європа ще має час на те, щоби ухвалити рішення і зупинити цей проект, але час спливає.
Новий підхід для ЄС
Євросоюзу слід переглянути газову директиву Третього енергетичного пакета, щоби закони ЄС поширювались і на такі проекти, як "Північний потік-2". Навіщо дозволяти таким неєвропейським компаніям, як "Газпром", викривляти принципи конкуренції на газовому ринку Європи і при цьому висувати до них не такі високі вимоги, як до компаній з ЄС? Перегляд цієї директиви піде на користь усім європейцям, адже збільшить прозорість, посилить енергобезпеку Європи й поліпшить практику ведення бізнесу з неєвропейськими постачальниками газу до Європи.
Європейський парламент і Європейська комісія підтримують такі корективи. Більшість країн-членів Європейської Ради також підтримують їх. Однак підтримка з боку Німеччини та інших ключових країн, як-от Франції, матиме критично важливе значення для введення цих коректив у дію.
Відмовитися від "Північного потоку-2" буде непросто, але чинити правильно часто також нелегко. Будь-які втрати, спричинені зупинкою цього проекту, будуть компенсовані зростанням енергетичної безпеки на всьому континенті. Невже Європа справді хоче посилити свою залежність від країни, яка нещодавно використала хімічну зброю, намагаючись вбити політичного опонента в Європі? Від країни, яка вторглася й незаконно анексувала територію суверенної держави? Від країни, яка збила малайзійський літак рейсу MH17 над Україною та вбила при цьому 298 безневинних цивільних осіб?
Європейським столицям слід продемонструвати, що вони солідарні з Україною, оберігають енергетичні інтереси своїх народів, і підвести риску під цим непродуманим проектом. Європі не слід з готовністю передавати контроль над своєю енергетичною безпекою супротивнику. Закриття проекту стане сигналом про те, що Москва не залишиться непокараною за агресію проти своїх сусідів і втручання у наші демократії.
Автори: посли Сполучених Штатів Америки в Німеччині, Данії та Європейському Союзі Річард Гренелл, Карла Сендс і Гордон Сондленд
Цей коментар висловлює особисту думку авторів. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.