Коментар спеціально для DW

Нагородження Рамзана Кадирова орденом пошани (відповідний наказ президент Росії Володимир Путін підписав 8 березня) важко сприймати окремо від всіх інших новин з участю чеченського лідера. Після того як Рамзан Кадиров публічно виступив на захист Заура Дадаєва, заарештованого за звинуваченням у вбивстві Бориса Нємцова, новина про державну нагороду виглядає цілком однозначно: Кадиров підтримав Дадаєва, а самого Кадирова підтримав Путін.

І навіть якщо (а на такій версії наполягає прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков) перед нами простий збіг, а рішення про орден для Кадирова було прийняте задовго до вбивства Нємцова, логіка сюжету видається сильнішою. Через дев’ять днів після вбивства Нємцова головною дійовою особою цього сюжету стає Рамзан Кадиров. Як би дико це не звучало, але це не менша сенсація, ніж саме вбивство.

Неочікувана реакція російської влади

Реакція російської влади на вбивство Бориса Нємцова дала стільки ж приводів для версій та здогадів, скільки й перший відеозапис із камери спостереження над Великим Московорецьким мостом. Російські державні ЗМІ наче забули про своє звичне ставлення до російських опозиціонерів та, розповідаючи про Бориса Нємцова, робили акцент на його яскравій політичній біографії: виходить, що для державних телеканалів помер не стільки опозиціонер, скільки колишній віце-прем’єр, лідер парламентської фракції та губернатор.

Володимир Путін не став двозначно висловлюватись, як після загиблі Анни Політковської, а назвав вбивство Нємцова "ганьбою" для російських правоохоронних органів. Про затримання підозрюваних у вбивстві відрапортував не представник Слідчого комітету Володимир Маркін, а зазвичай непублічний директор ФСБ Олександр Бортніков. Усі побоювання, що справу спустять на гальмах і звалять вбивство на яких-небудь "бандерівців" виявились марними: влада оголосила про затримання організованої групи з Чечні, на чолі з офіцером чеченського МВС Зауром Дадаєвим. Через декілька годин Дадаєва публічно визнав "своїм" і Рамзан Кадиров, забувши про те, як звинувачував у вбивстві Нємцова "спецслужби Заходу".

Точку в суперечці Кадирова й силовиків поставить Путін

Бортніков каже: "Дадаєв - убивця". Кадиров заперечує: "Дадаєв - справжній патріот і хоробрий воїн". Виникає протиріччя. Публічна полеміка між представниками державної влади - не дуже поширена й точно не заохочувана Кремлем форма політичної діяльності. У суперечці федеральних силовиків та чеченського лідера хтось має сказати останнє, вирішальне слово. І, з точки зору апаратної логіки, єдина людина, котра може розсудити Бортнікова та Кадирова, це Володимир Путін.

Вірогідно, саме тому нагородження Кадирова окремо виглядає так, наче російський президент вирішив поставити в суперечці про вбивць Нємцова символічну крапку. Та навіть якщо це дійсно так, питання не можна вважати закритим. Офіційна версія російської влади зараз виглядає цілком чітко: Нємцова вбили кадирівці. Що з цього виходить, кожен може домислити в залежності від свої уявлень про звичаї у чеченському та кремлівському керівництві.

Та припустимо, що все виглядає саме так, як про це говорять у російській владі: убивство організоване лише тими, хто вже заарештований, більше нікого в цій справі немає, і про ниточки, що тягнуться вгору чеченською або російською владною ієрархією, ніхто ніколи не дізнається. Та навіть у цьому випадку ситуація уявляється вкрай небезпечною для Рамзана Кадирова. Він, чий політичний добробут завжди тримався тільки на демонстративній лояльності до Володимира Путіна та штиках чеченських бійців, виявився нездатним тримати своїх людей під контролем і допустив скоєння злочину під самими стінами Кремля.

У цій ситуації Володимир Путін не може не думати про те, що якщо кадирівці вбили Нємцова, то де гарантія, що наступного разу вони не вб’ють когось іще, навіть самого Путіна? Вбивство Нємцова показало, що таку гарантію Рамзан Кадиров дати не може, а якщо так, то навіщо він взагалі потрібен Володимиру Путіну?

Як би не ставився російський президент до Бориса Нємцова за життя, в цій конструкції смерть Нємцова для нього - удар по звичній системі стосунків з кадирівською Чечнею. Тепер Путіну доведеться позбавлятись від Кадирова або визнавати, гласно чи негласно, що ці "справжні патріоти і хоробрі воїни" діяли в інтересах Кремля. Але якщо останнім словом Путіна в цьому сюжеті дійсно виявиться тільки орден Пошани для Кадирова, то вийде, що чеченський лідер з його "справжніми патріотами та хоробрими воїнами" вже сильніший за Кремль з його спецслужбами. А до такого зізнання Володимир Путін, котрий щиро вважає себе великою історичною фігурою, навряд чи готовий.

Автор: Олег Кашин - незалежний журналіст, працював у журналах "Русская жизнь", "Эксперт", газетах "Коммерсант", "Известия", був членом Координаційної ради російської опозиції.