Коментар

Українська криза змусить військовий блок НАТО переосмислити свою стратегію. Досі в НАТО головна ставка робилася на оперативні війська, здатні за межами простору блоку брати участь у тривалих конфліктах, наприклад в Афганістані. Це відбилося й на рішеннях щодо озброєння та оснащення європейських збройних сил: менше солдатів, менше важкого озброєння, а замість того сили швидкого реагування, які блискавично можуть бути перекинуті з місіями у віддалені регіони. Бундесвер, німецька армія, внаслідок реструктуризації скоротила свої танки, свою артилерію до невеличкого залишку, а також скасувала обов'язкову військову службу, щоб розширити транспортні можливості й інші логістичні потужності. Чи не було це передчасним?

Раптово у суспільній дискусії з'явилася примара російського нападу на територію НАТО на східному фланзі. Сценарій, котрий вже багато років тому майже стерся з пам'яті. Хоча, власне, усвідомлення того, що головне завдання військ НАТО - оборона альянсу проти гіпотетичного нападу з застосуванням сухопутних військ у Європі, досі зберігалося, по-справжньому серйозно політичні лідери це вже не сприймали. З Росією у НАТО намагалися будувати партнерські відносини. Нині ми знаємо, що це, на жаль, не спрацювало.

Відлякування знову в моді

Російське керівництво з часів завершення холодної війни сприймало НАТО як союз, спрямований проти Росії. Так це і залишилося.Тепер країни-члени НАТО знову мусять мати справу з захистом від ймовірних російських атак. Підрахунок танків і гармат, здавалося б, вже став чимось із учорашнього дня, утім, уже впродовж кількох тижнів генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен знову говорить про "відлякування" російських військ, а також про здатність і безумовну волю НАТО захищати своїх східних членів від імовірних нападів, тобто балтійські країни, а також Польщу та Румунію.

Після війни в Грузії 2008 року в штабах планування НАТО замислилися над схожими сценаріями, але політичної підтримки це не мало. Навіть найважливіший член НАТО - США - здійснювали виведення військ і зброї з Європи, тоді коли Росія з 2008 року масштабно реформувала та забезпечувала новим оснащенням свої звичайні та атомні сили. На західному кордоні Росії дислоковані потужні бронетанкові підрозділи, котрі за кілька днів можуть перейти від поточних маневрів до реальних бойових дій. Це підтверджує і Міжнародний інститут стратегічних досліджень, і головний командувач військ НАТО у Європі американський генерал Філіп Бридлав.

НАТО мусить замислитися

НАТО наразі мало що може протиставити цим військам. Бойові бригади спершу б довелося перекинути зі США та Західної Європи на схід до Польщі чи Естонії. НАТО хоче захищати своїх східних членів силами швидкого реагування, які складаються зі змінних підрозділів з країн-членів альянсу. Бундесвер нині володіє лише десятою частиною тих бойових танків, які він мав ще 25 років тому в часи падіння Берлінського муру. Це не випадковість. Адже ніхто не вбачав прямої військової загрози з боку Росії. Але ситуація змінилася. Найпізніше на саміті НАТО у вересні альянс мусить дати концептуальну відповідь на зміну ситуації стосовно загроз. Плани оборони потрібно негайно переглянути.

Президент США Барак Обама під час свого візиту до Брюсселя в березні вже окреслив напрям нового курсу. Європейці мають витрачати більше грошей на свою оборону, адже Росія збільшила свій оборонний бюджет майже на третину. Натомість європейці скорочують бюджетні видатки на оборону впродовж років. Утім, США теж заощаджують після "дорогих" війн в Іраку та Афганістані. Попри це, військовий бюджет американців удесятеро більший, ніж російський. Європейські політики в часи кризи теж разюче скорочували оборонні витрати. Але це все нині, як видається, у минулому. Європейці повинні знати: це буде дорого і обтяжливо для держбюджетів у наступні роки.

А що з атомною зброєю?

НАТО з огляду на нову ситуацію, що виникла через українську кризу, не зможе обмежитися лише звичним озброєнням. До переконливого залякування належить також і ядерна зброя, навіть якщо лишень при згадці про неї біжать мурашки по тілу. Росія - ядерна держава і, як і раніше, вважає ядерну державу США своїм головним суперником у багатополярному світі. Росія модернізує свої ракети і навіть розмістила деякі з них у Калінінградській області, що на кордоні з Польщею та Литвою. Крім того, Росія на початку року провела випробуваня своїх крилатих ракет, здатних нести і ядерні боєголовки. Це, можливо, є порушенням американсько-російського договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності від 1987 року. Відповіді з боку НАТО не надійшло.

НАТО зі свого боку модернізує ті нечисленні боєголовки, котрі ще зберігаються на території Європи. Альянс працює над розгортанням щита протиракетної оборони в Європі, який початково мав захищати від атак з боку Ірану чи інших держав регіону. Можливо, тепер, усупереч власному плануванню, протиракетний щит має захищати і від російської зброї. Усе це мусить влитися в нову стратегічну дискусію й нову концепцію. Українська криза, яку роздмухує Росія, змушує до цього. НАТО має реагувати, щоб зберегти до себе довіру.