"Я знаю, що це не заведено на прес-конференціях, але я все ж маю зараз до цього дещо додати", - так говорить новачок на посаді глави МЗС Німеччини Зіґмар Ґабріель, і його найстарший за строком роботи міністром російський колега Сергій Лавров не може приховати здивування. У якусь долю секунди це навіть можна побачити з виразу його обличчя.
Аби зрозуміти незвичність цієї ситуації, потрібно знати дещо про ритуали, правила, за якими проходять прес-конференції під час таких офіційних візитів. Обидва політики спочатку один за одним роблять свої заяви, після цього присутні журналісти можуть поставити свої запитання. Як правило, право на запитання надається двом журналістам з країни господаря та двом з країни гостя. Після цього кожен із політиків дає по дві відповіді, уточнення не допускаються.
Лавров відомий тим, що він, як ні в чому не бувало, може відійти від конкретного запитання й перейти на звинувачення на адресу всього світу в несправедливому поводженні з Росією. Як правило, при цьому згадується НАТО, Україна та інші, цього разі - Грузія та Захід як єдине ціле.
Ґабріель входить в раж
Та коли вже почали викликати іншого журналіста для запитання, Ґабріель несподівано втрутився: він почав захищати поняття "західний" як синонім свободи, демократії та прав людини. І позаяк німецький міністр уже увійшов у раж, він чітко вказав, що з порушенням кордонів у Європі миритися ніхто не збирається - ніколи.
Залежно від того, хто, але на першу поїздку Ґабріеля як глави МЗС до Москви дивилися або сповненими сподівань, або ж з острахом. Будучи міністром економіки він закликав до покрокового скасування санкцій проти Росії. А ще торік після зустрічі з російським президентом Путіним світом розійшлася цитата Ґабріеля про те, що йому "абсолютно незрозуміло", чому відносини між Берліном та Москвою є такими напруженими.
За минулий відтоді час Ґабріель, схоже, багато що дізнався. Його візит до Москви завершив серію поїздок у країни Східної Європи. Прибалтика, Україна, Польща, Росія - таким був порядок, він був підібраний невипадково, й зараз уже видно наслідки. Хоч Ґабріель і наголошує, що йому йшлося про те, аби підкреслити значення маленьких держав у ЄС, і тому він не поїхав спершу до Польщі. Але це можна інтерпретувати й як критику на адресу польського уряду через поводження з принципами правової держави в себе в країні.
Поїхати спочатку до України, а вже потім до Росії, - символічно саме по собі. Крім того, новий міністр закордонних справ при цьому зміг уперше отримати враження безпосередньо поблизу "гарячої точки", через главу моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Він розповів йому про те, що кожні 50 секунд на сході України лунає постріл. Домовленість про припинення вогню, в переговорах навколо якої брав участь і сам Ґабріель три тижні тому, не варта паперу, на якій вона закріплена.
Тактична нетерплячість
Як і його попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр, Ґабріель відстоює ідею зовнішньої політики Німеччини, що будується на діалозі. Але вести його він, схоже, збирається по-іншому. У ситуаціях, у яких Штайнмаєр би образився, але по-дипломатичному змовчав, Ґабріель говорить. Досить прямо навіть для нього самого, дуже прямо для тих, хто звик до стилю Штайнмаєра. До улюблених висловів Штайнмаєра завжди належало "стратегічне терпіння". Ґабріель розширив цей список "тактичним". І своїм тоном, через який уже починаєш сумувати за обережністю його попередника.
Останнє запитання на прес-конференції в Москві поставила російська журналістка: як німцям прийшло в голову думати, що Росія втручається в німецьку передвиборну кампанію? Зустрічне питання Ґабріеля: "Хто так думає?". Відповідь: "Німецькі медіа". На що Ґабріель відповів: отже, це робить не федеральний уряд, який я тут представляю. І ніби ненароком: "ЗМІ послуговуються свободою слова і думки, принаймні, в мої країні". Кінець цитати.