Відповідь на запитання "Де сходить сонце для російської панівної еліти?" гучно та чітко пролунала 30 січня. Воно сходить у Вашингтоні. Та й заходить також. Список міністерства фінансів США - насправді, довідковий матеріал до закону "Про протидію опонентам Америки через санкції" - очікували з нетерпінням, а коментують із запальністю, вартої справжньої, а не як в Росії, президентської кампанії.
Путін все зрозумів
Чому Васильєву та Кузнєцову внесли в список, а Памфілову та Набіуліну - ні? Чим завинили Галицький та Федотов? І яким чином уникнув "Кремлівської доповіді" Чубайс? Навіть багато критиків влади стали повторювати жарт про те, що, мовляв, у Вашингтоні просто скопіювали телефонний довідник Кремля та перелік мільярдерів журналу "Форбс". Мовляв, які тупі ці американці. Навіть санкції до пуття запровадити не можуть!
Як і годиться, багато чиновників категорії "А" негайно заявили: місце у списку їх не дивує та не хвилює. У Державній думі, також за традицією, напустилися на російських "маргіналів" з когорти правозахисників та опозиційних активістів, до яких, мовляв, прислухаються американські відомства.
Аналітики інвестиційних банків розібрали критерії, за якими мінфін США обирав персоналії для списку (особисте пряме підпорядкування Кремлю, статки від одного мільярда доларів) та не побачили у ньому нічого нового - мовляв, ті, хто й раніше вважалися партнерами "проблемними" для контактів і ведення бізнесу, такими й залишилися.
Натомість політична інтуїція не зрадила Володимира Путіна. На зустрічі з активістами свого "виборчого штабу" він заявив: разом з кремлівською адміністрацією, урядом та олігархами, США, по суті, внесли у список усіх громадян Росії. Адже вони працюють на підприємствах та в державних відомствах, які очолюють люди, котрі опинилися під прицілом американців. Старе радянське гасло "Народ і партія єдині!" він прилаштував до нових умов. Путін зрозумів значення "кремлівського списку" краще за інших.
Вотум недовіри США "еліті Путіна"
Ці дві сотні прізвищ - робочий додаток до закону, який звинувачує Росію у війні з Україною, втручанні в американські вибори та порушенні прав людини. Тобто, нехай і непрямо, на всю російську політичну еліту та підприємницьку верхівку покладається моральна відповідальність за політику Кремля. Будь-хто з цих людей може опинитися під санкціями у будь-який момент. Для Конгресу США та Білого Дому більше не повинно бути різниці між "пітерськими юристами" і "чекістами", "силовиками" та "системними лібералами", кремлівськими баштами і кланами.
Те, що в списку опинився й міністр закордонних справ Сергій Лавров, - річ виняткова. Країни, як правило, намагаються не включати в різноманітні "чорні списки" дипломатів. Саме вони зобов'язані прагнути до останнього підтримувати контакти, коли більшість міждержавних зв'язків заморожені.
"Ми нікому з російської верхівки не довіряємо" - ось головний зміст публікації "кремлівського списку". Більшості в Росії це незрозуміло: як владі, так і серед її критиків. Поняття "репутація", як неодноразово писав автор цих рядків, у Росії поки не сформувалося. Тому багато хто чекає, коли Конгрес, Білий дім та Держдеп запровадять "справжні" санкції, щоб чітко поділити російське керівництво на "хороших" і "поганих".
А з точки зору Вашингтона, "погані" - усі. Тому санкції можуть йти слідом, а можуть і ні. У цьому ще один розрахунок мінфіну США - усіх "підвісити" та подивитися, що буде далі. А те, що якесь прізвище є в списку, а якогось - немає, можна пояснити неякісною роботою американських чиновників, а можна - їхнім бажанням розколоти російський панівний клас.
Стратегічний прорахунок Кремля
Очевидно, що Трамп і Тіллерсон хотіли б схилити Кремль на свій бік. Якщо офіційна Москва підштовхне Башара Асада до реального діалогу з опозицією, припинить підставляти плече північнокорейській диктатурі, трохи дистанціюється від Ірану, запропонує компромісну версію угоди про введення миротворців на окуповану територію Донецької та Луганської областей в Україні, то, ймовірно, список залишиться просто списком. Адже Крим і права людини Білий дім та Державний департамент не дуже хвилюють.
Проте окрім них існують Конгрес, спецслужби та міністерство оборони, де недовіра до офіційної Москви значно більша. Саме у Конгресі найближчими днями мінфін представить таємний звіт про сімейні та бізнесові зв'язки російської верхівки. У Москві катастрофічно прорахувалися двічі: коли вирішили "взяти участь" в американських виборах і коли недооцінили роль сенаторів й конгресменів в американській політичній системі.
Тепер Кремль не може зробити майже нічого, щоб без втрат вийти з конфронтації. У такому катастрофічному стані російсько-американські відносини не були з часу навіть не Карибської кризи 1962 року, а блокади Західного Берліна Сталіним наприкінці сорокових. Список американського мінфіну просто знову це підтвердив.
Цей коментар - особиста думка автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.