20 червня Юлія Тимошенко офіційно заявила про намір балотуватися в президенти України у 2019 році. При цьому лідер "Батьківщини" пообіцяла: якщо вона переможе, то це будуть останні всенародні вибори глави держави. Далі - зміни до Конституції, перетворення країни на парламентську республіку і обрання канцлера. Саме він (або в даному випадку - вона) і буде керувати державою.
Вічно друга перша
Юлія Тимошенко двічі балотувалася у президенти і двічі отримувала другий результат. У 2010 році вона була впевнена у своїй перемозі над Віктором Януковичем. У той час Тимошенко була прем'єр-міністром, мала підтримку представників бізнес-еліти і контроль над частиною Верховної Ради. Але це не допомогло їй стати главою української держави. Після був арешт, суд і вирок.
Друга спроба - на дострокових виборах 2014 року - теж закінчилася поразкою, цього разу - Петру Порошенко.
І Янукович, і Порошенко - давні опоненти Юлії Володимирівни. Янукович не злюбив її ще за часів свого перебування в Донбасі, коли очолювана Тимошенко корпорація ЄЕСУ намагалася всім нав'язувати свої правила гри на газовому ринку. Порошенко - в 2005 році, коли президент Віктор Ющенко призначив її прем'єр-міністром України.
Власне, за останні 14 років ми були свідками протистояння трьох президентів - Ющенка, Януковича і Порошенка з Юлією Тимошенко. Кожен з них, знаючи політичну підступність лідера "Батьківщини", намагався її переграти. До цього часу їм це вдавалося. За цей час Тимошенко була двічі главою уряду, сиділа в тюрмі, була у владі і в опозиції. Але Юлія Володимирівна не здавалася і кожною своєю дією намагалася довести двом Вікторам і Петру, що вона - не гірше, а краще за них. І що роль вічно друга - не для неї. Вона хоче бути першою. Однак з іншими повноваженнями і можливостями.
Канцлер України?
В черговий похід за президентством Юлія Тимошенко вирушає з великою експертною групою. Своє бачення майбутнього України - "Новий курс" - лідер "Батьківщини" презентувала красиво і в присутності широкої аудиторії. Було сказано багато правильних і модних слів: "блокчейн", ЗD-принтер і так далі. Але справа насправді не в них, а в політичній системі, яку планує побудувати Тимошенко в країні. У ній головними будуть парламент і канцлер.
Досі тільки лідер українських комуністів Петро Симоненко чотири рази балотувався в президенти, обіцяючи скасувати посаду глави держави. Правда, він жодного разу так і не виграв вибори. Тимошенко ж де-факто розвинула цю думку. Вона обіцяє провести референдум щодо зміни Конституції, оголосити дострокові вибори в Раду. В результаті країна отримає парламентську республіку і канцлера. Ось тільки як це змінить правила гри в різних сферах, чи допоможе це завершити війну на Донбасі і повернути Крим, Тимошенко не уточнила.
Треба сказати, що ідея парламентської республіки - не нова в риториці Юлії Тимошенко. У 2007 році її команда вела переговори з тодішньою Партією регіонів про зміни до Конституції, які передбачали б обмеження повноважень президента і посилення ролі парламенту. Тоді Ющенко, побоюючись широкої коаліції Тимошенко і Януковича, оголосив дострокові парламентські вибори. Але це не вбило ідею парламентської республіки.
Останній шанс для Тимошенко
Президентські вибори 2019 року для Тимошенко - важливий рубіж. Їй кров з носу потрібна перемога. І не тільки для того, щоб стати на неповний термін президентом України. Ідея з канцлерством - спроба Тимошенко спростити свій доступ до влади через парламент. Юлія Володимирівна, очевидно, впевнена, що після парламентських виборів 2019 року їй більше не доведеться стояти в цій ганебній для неї черзі за президентством. Вона просто стане канцлером України, взявши під контроль всіх і вся. А подальше канцлерство - справа техніки і домовленостей у Верховній Раді.
Чи вдасться Юлії Тимошенко реалізувати свій план, залежить не лише від її перемоги на президентських виборах, а й від того, чи погодиться нинішня політична еліта і олігархи прокласти Юлії Володимирівні шлях до канцлерства. Без активної підтримки інших учасників української політики її планам навряд чи судилося здійснитися. Адже сьогодні Україна - парламентсько-президентська, а не суто президентська республіка.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав декілька книг про українську політику.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.