Коментар: Терор спрямований проти нас усіх
Убивства в готелі в Тунісі, убивства в шиїтській мечеті в Кувейті, убивства при нападі в Сомалі, вибух та обезголовлене тіло цивільної людини у Франції. Чотири жахливі повідомлення в один день - це вже щоденний терор. І це не враховуючи жертв насильства в Сирії, Іраку та інших країнах регіону.
Відбувається ескалація терору. Він перекидається на країни, які ніколи не перебували в епіцентрі насильницьких нападів. На такі країни як Туніс, які намагаються знайти шлях до стабільності та залучити до цього процесу не лише світські верстви населення, а й поміркованих ісламістів. Напад на Національний музей Бардо однозначно був покликаний зруйнувати цю модель та посіяти хаос в країні. Напад на готель в Суссі, вочевидь, слугує тій самій меті. І досить відчутно б'є по важливому туристичному сектору Тунісу. Другорядне значення має те, хто стоїть за цією атакою - чи й справді так звана "Ісламська держава" чи її послідовники, або ж інші групи джихадистів на кшталт "Аль-Каїди". Очевидною є мета зашкодити розвитку моделі функціонуючої демократії та громадянського суспільства в ісламському світі. Як і в більшості випадків таких атак нібито в ім'я ісламу - їхні жертви переважно мусульмани.
Більшість жертв - мусульмани
Однак дедалі частіше мішенню ісламістських терактів стають і західні країни: Франція в такому масштабі упродовж останнього часу - вже вдруге. Менш ніж півроку тому стався напад на редакцію сатиричного журналу Charlie Hebdo, відтоді мали місце терористичні атаки з ісламістським підґрунтям і в інших країнах Європи. Міністр внутрішніх справ ФРН Томас де Мезьєр цілком відверто зізнався громадянам країни: він "не може гарантувати", що терористичні атаки оминуть Німеччину. Це - сумна правда. Це може стосуватися кожного з нас - у Європі чи Америці, Африці чи Азії.
Давати розумні поради за нинішньої ситуації було б недоречним. "Ісламську державу" та інших джихадистів ані в регіоні їхнього походження, ані в інших регіонах швидко не здолати. Надто вже добре вони організовані - з військової точки зору, і з точки зору логістики, і на сучасному полі битви - у соцмережах. Але і жести солідарності з країнами, що опинилися в небезпеці мало що дають. Той, хто хоче дієво боротися із тероризмом, має більше робити проти бідності та пригноблення в арабському світі. Крім того, ми маємо більше робити для того, щоб молодь - у тому числі і в Європі - не давала себе втягувати гаслами пропаганди джихаду. До того ж нам не обійтися і без підвищення заходів безпеки, якими би непопулярними вони не були і якими би не були сумніви в їхній дієвості.
Загрозливо професійні
Варто поставити також критичне запитання: чи можна справді виграти війну проти "Ісламської держави" у Сирії та Іраку виключно за допомогою авіаударів та підтримки окремих місцевих підрозділів? Вже рік минув з моменту проголошення ісламістами "халіфату". І поки ніщо не вказує на те, що ця "держава" кудись зникне найближчим часом. Щоразу як бойовики "Ісламської держави" відчувають потужний опір, вони відступають і згодом завдають удару в іншому місці. Ми маємо справу не просто із божевільними фанатиками, але, на жаль, і з професійними вояками.
Варто запитати себе: чи справді ми, Захід, співпрацюємо в арабському світі з тими, з ким треба. Саудівська Аравія, приміром, тривалий час свідомо давала джихадистам у Сирії спокій. Влада цієї країни нічого не робила, аби зупинити потік саудівських грошей джихадистам. Крім того, Саудівська Аравія поглиблює розкол між шиїтами і сунітами, борючись за лідерство у регіоні з Іраном і грає таким чином на руку пропаганді ісламістів. У цьому питанні теж немає простого рішення. Однак принаймні треба відверто про це говорити.