30 вересня в Україні стартувала судова реформа, яка позбавляє парламент права призначати та звільняти суддів. Нещодавно Верховна Рада на позачерговому засіданні, скликаному на прохання президента країни Петра Порошенка, поспіхом намагалася звільнити 33 судді. З порушенням регламенту та всіляких процедур за невиконання присяги були звільнені 29 суддів. Таким чином, одну з головних вимог Євромайдану - усунути з посад 300 суддів, які ухвалювали неправомірні рішення щодо учасників акцій протестів, влада так і не виконала.
Люстрація, що захлинулася
У квітні 2014 року Верховна Рада ухвалила закон, покликаний відновити довіру до суддівського корпусу. Цей документ, серед іншого, передбачав створення Тимчасової спеціальної комісії. Вона мала перевіряти суддів, які ухвалювали політичні рішення стосовно активістів Євромайдану. Комісія провела 309 перевірок. З них за рік до кінця довели 66 справ. Але звільнені президентом Порошенком судді зуміли відновитися на посаді через Вищий адміністративний суд.
Люстрація суддів, які в Україні давно вже перетворилися в привілейовану касту, захлинулася. Суддівська система, заснована на круговій поруці, виявилася не по зубах новій українській владі. Недоторканість, законодавча казуїстика та значна інтеграція судів в систему корумпованої влади перетворили українських суддів у небожителів. Суддівська мантія дозволяла багатьом з них не лише почувати себе привільно, але й вести далеко не безбідне життя й розкошувати.
Спроби зруйнувати порочну систему завершилися нічим. Суди вищої інстанції встали на бік своїх звільнених колег, а ті служителі Феміди, хто погорів на корупції та зазнав позбавлення імунітету, втекли з країни. Жоден суддя, що ухвалював неправомірні рішення під час Євромайдану, так і не сів за ґрати. Більшість з них і надалі вершать правосуддя, хоч це слово в такому контексті навряд чи доречне.
Реформа чи новий суддівський клуб?
За ініціативою президента Порошенка, в червні 2016 року були внесені зміни в Конституцію України, які передбачали проведення в країні судової реформи. Частина нововведень вступила в силу 30 вересня. Саме з цього дня розпочинає свою роботу Вища рада правосуддя. Вона буде проводити відбір суддів для всіх судів України. Цей орган наділений правом не лише призначати, але й звільняти суддів. Досі це було прерогативою Верховної Ради.
Опоненти Порошенка стверджують, що судова реформа посилює вплив глави держави на суддів. Мовляв, права парламенту в цьому разі істотно обмежуються. Щоправда, на тлі того, що 29 вересня Рада насилу звільнила 29 суддів, що порушили присягу, виникає питання: чи треба народним депутатам взагалі мати таке право?
Головна проблема, пов'язана з проведенням судової реформи в Україні полягає в іншому: чи зможуть нововведення змінити стан справ. Адже на словах все звучить гарно - трирівнева судова система, обов'язкова переатестація, конкурсний відбір, незалежна Вища рада правосуддя, підвищення платні суддям. Але в умовах тотальної корупції в країні все це може не зруйнувати, а навпаки ще більше зміцнити суддівську корпорацію, що вже давно перетворилася в окремий закритий клуб.
Втеча із системи
За минулий місяць Верховна Рада ухвалила рішення про звільнення понад тисячі суддів різних рівнів. Вони подали заяву на звільнення з посади за власним бажанням. Судячи з усього, такий масовий вихід пов'язаний із запровадженням обов'язкового для чиновників електронного декларування майна. Починаючи з 1 вересня та впродовж 60 днів, вони мають заповнити детальну декларацію про своє майно та майно членів своєї родини. Відмова чи внесення в декларацію неправильних даних віднині вважається злочином.
Про те, що багато суддів в Україні досі жили й живуть не на саму лише зарплату, мало хто сумнівається. Дорогий автомобіль, успішний бізнес дружин, коханок, тещ та мам, нерухомість в елітних містечках під Києвом та за кордоном - все це реальність. У будь-якому місті країни вам покажуть, де живуть судді та прокурори: їхні будинки вигідно відрізняються від інших розкішшю.
Масове звільнення суддів, певна річ, вирішує головне завдання - звільняються місця для нових та чесних суддівських кадрів. Тих, хто справді хоче жити по-новому. Але питання про відповідальність колишніх та нинішніх суддів за порушення присяги й досі актуальне. Громадськість так і не спромоглася за два з половиною роки домогтися від влади покарання тих, хто день і ніч вершив суд над євромайданівцями.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст та політичний оглядач. Видав кілька книжок про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.