На саміті НАТО президент США Дональд Трамп поводився як дипломатичний батяр. Він запізнився і відштовхнув главу уряду Чорногорії, щоби стати у передньому ряду. Він використав час для короткого виступу під час урочистої церемонії для довгої промови з нападками на союзників. Трамп вимагав від держав НАТО уявних грошей, які йому не дістались. Він провокував і ображав. Для багатьох голів держав та урядів це стало шоком. Навіть в американській делегації НАТО ніхто не очікував, що Трамп знову влаштує притаманну йому сценку. Америка передусім? Трамп передусім!
Непокоїть і те, що на відміну від усіх своїх попередників американський президент уникнув чіткого запевнення у солідарності з Альянсом та готовності стати на захист у разі потреби. Чи він справді вважає західний оборонний альянс НАТО зайвим? Слова Трампа посіяли сум'яття. Чи можуть союзники на східних рубежах надалі бути впевненими, що у випадку російського наступу США будуть на їхньому боці? Сумніви у серйозності США як провідної оборонної сили закралися тепер у всіх союзників по НАТО. Російське керівництво та Володимир Путін можуть бути задоволеними. Зрештою, Трамп допомагає дестабілізації Альянсу. Брюссельський саміт так і не вніс ясності щодо його позиції відносно Росії.
У власному світі
Звичайно, американський президент може намагатися спрямувати Північноатлантичний альянс у бажаному йому напрямку. Але це можливо тільки за допомогою слушних пропозицій та переконливих аргументів. Та людина з характером Дональда Трампа ніяк не збагне, що Альянс - не моновистава одного актора.
НАТО та німецька канцлерка, яку Трамп провокував, реагували стримано. Хоча Анґела Меркель (Angela Merkel) і твердо підтримує збільшення видатків на оборону, все ж на безпідставні закиди американського президента вона публічно відповідати не стала. Після цього міні-саміту в Брюсселі нагально постало питання про те, як же далі бути з популістом у Білому домі? На робочому рівні в НАТО вже знайшли відповідь: просто ігнорувати. На практиці ж НАТО, у тому числі за допомогою американських посадовців та дипломатів, реалізовує ухвалені рішення. Дивакуватий президент очевидно живе у якомусь власному делірії, який має мало спільного з реальним світом.