Західні поняття модернізація, лібералізація та диверсифікація якось зовсім не в'яжуться з образом ультраконсервативної мусульманської монархії Саудівської Аравії. Однак саме до цього зводиться опублікована в Ер-Ріяді широкомасштабна програма соціально-економічних реформ Saudi Vision 2030. Її головна мета - щоб країна, яка казково розбагатіла на експорті нафти, в найкоротші терміни перестала залежати від джерела свого багатства.
Ер-Ріяд починає революцію згори
По суті ця програма означає, що ключовий гравець на світовому ринку нафти, поряд з США і Росією, проголосив кінець нафтової доби. Бо інакше навіщо демонстративно відвертатися від того, чим природа настільки щедро обдарувала надра твоєї країни? Кам'яна доба, як відомо, закінчилась не через брак каменю. І нафтове століття закінчиться не тому, що будуть вироблені всі до останнього родовища. Просто в мінливому світі 21-го століття видобуток нафти вже перестав або ось-ось перестане бути мотором економічного і соціального розвитку, яким він був у 20-му столітті. Тепер це лише одна з галузей, але не більше того.
Те, що це усвідомили саме в Ер-Ріяді, є справжньою революцією, хоча таке визначення теж зовсім не в'яжеться з усталеним образом "шейхів". Але все це можна пояснити: саудівська королівська сім'я вирішила запустити революцію згори, оскільки за умов різкого скорочення нафтових доходів і швидкого загострення соціально-економічних проблем в країні революція рано чи пізно може початися і знизу.
Поки, щоправда, Саудівська Аравія оприлюднила лише плани і наміри. В реальності все може піти зовсім не так, як це задумав за сприяння міжнародної консалтингової компанії McKinsey другий у списку на саудівський престол амбітний 31-річний принц Мухаммед бін Салман аль Сауд, який опікується в Ер-Ріяді економікою, фінансами, а також нафтовою і військовою сферами.
Нафта більше не вважається головним джерелом добробуту
План "національної трансформації" красномовно свідчить про те, на який вектор розвитку Саудівська Аравія має намір зробити ставку. Відразу ж впадає в очі, що він кардинально відрізняється від того шляху, яким йде зараз Росія. Таким чином, Ер-Ріяд опосередковано, і частково прямо, кидає виклик Москві. Досі вони конкурували в основному на ринку нафти та в зовнішній політиці. Тепер додасться ще конкуренція моделей розвитку.
Кардинальна відмінність: саудівці, що сидять на все ще гігантських і при цьому легкодоступних запасах нафти, прийняли принципове рішення більше не сприймати її як головне джерело майбутнього добробуту країни. Тим часом в Росії, як і раніше, сплять і бачать, як би скоріше виросли ціни на нафту, щоб кинути сотні мільярдів доларів на освоєння найбільш важкодоступних родовищ в Сибіру і Арктиці.
Програма ринкових реформ і лібералізації суспільства
Друга важлива відмінність - зіткнувшись із падінням цін на нафту, Ер-Ріяд вже розробив і представив найбільшу в історії країни програму ринкових реформ. У Москві жодної подібної за масштабами програми навіть близько немає, лише подейкують, що колишній міністр фінансів Олексій Кудрін почне розробляти щось таке на період після президентських виборів 2018 року.
Третє: соціальні і суспільні зміни в країні, що живе за особливо суворими ісламськими законами, спрямовані на обережне розширення громадянських прав і свобод, особливо прав жінок, тобто врешті-решт на певну лібералізацію режиму і скорочення релігійного впливу на повсякденне життя. Росія в порівнянні з Саудівською Аравією, природно, незрівнянно більш вільна, ліберальна і світська держава. Ось тільки вектор розвитку у неї зараз зворотний: справа йде до закручування гайок, до посилення ролі церкви.
Посилення геополітичної конкуренції
Ще одна важлива відмінність: Саудівська Аравія, яка є чи не всесвітнім символом нафтового бізнесу, проголосила тепер розворот в бік відновлюваної енергетики, а конкретно - сонячної. Росія, що має на своїй величезній території можливості для спорудження і сонячних, і вітряних, і геотермальних електростанцій, продовжує наполегливо ігнорувати магістральний напрям розвитку світової енергетики.
Однак програма реформ Саудівської Аравії містить не лише концептуальні, а й цілком конкретні виклики для Росії. Головний з них знов-таки пов'язаний з нафтою, точніше - з цінами на неї. У нових умовах вони перестають грати для Ер-Ріяда колишню життєво важливу роль, а тому в нього більше немає стимулу в будь-який спосіб домовлятися з іншими нафтовидобувними країнами про заморожування або скорочення видобутку. Саудівці навіть можуть дозволити собі свого роду розпродаж за зниженими цінами, щоб підштовхнути внутрішні реформи.
Іншим викликом може стати запланований принцом Салманом в межах програми диверсифікації економіки розвиток національної оборонної промисловості. Якщо саудівці в цій справі досягнуть успіху, вони в перспективі можуть почати активно продавати свою продукцію, скажімо, арабським братам в регіоні, а це вже безпосередньо вдарить по інтересах найважливішої російської несировинної експортної галузі.
Якщо реформи вдасться провести, економічне і військово-технічне посилення сунітської Саудівської Аравії стане вельми серйозним стратегічним викликом для Росії, яка, підтримавши в Сирії режим президента Башара Ассада і його шиїтського союзника - Іран, на багато років перетворилася на активного геополітичного конкурента Ер-Ріяда на Близькому Сході. Адже Saudi Vision 2030 - це, звичайно ж, не просто план соціально-економічних перетворень. Це ще й програма потужної регіональної держави зі зміцнення й розширення свого міжнародного впливу.