Ускладнений кризами 2016-й рік завершився для Євросоюзу самітом, де обговорили майже всі складнощі та конфлікти - від Сирії, Туреччини та України до міграції, боргів та Brexit. Якихось рецептів для розв'язання проблем не було.
28 країнам вдалось знайти лише мінімальні спільні знаменники. Таким чином вдалось запобігти відкритому прояву суперечок і роз'єднаності в багатьох окремих питаннях. Саміт нагадував політичне мінне поле, де рухатися треба було навпомацки і дуже обережно.
Хіба що стосовно конфлікту в Сирії була продемонструвана певна єдність. Хоча, попри драматичні події в Алеппо, жодних важливих рішень ухвалено так і не було, не говорячи вже про якісь кокретні дії. Натомість було багато слів, докорів, засуджень, закликів та пропозицій допомоги людям, які опинилися в скруті. Але ЄС не спроможен на реальний вплив.
Санкціями проти Росії чи Ірану через втручання у військові конфлікти вже не погрозити - чимало країн проти нових штрафів для Володимира Путіна. Це ще й, мовляв, безглуздо, адже Путіна цим не налякаєш, максимум - спровокуєш, твердить загальна думка. Проста, але чітка формула звучить так: жоден європеєць не хоче вмирати за Сирію, як сказав голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.
Рішення - лише для України
Із певними складнощами 28 керівникам держав і урядів все ж вдалося знайти єдність в іншому питанні. Санкції проти Росії через військовий конфлікт на сході України та анексію Криму подовжать на півроку. Мирний процес залишається на порядку денному - але й тут ЄС бракує засобів реального тиску та варіантів дій. Санкції уже не лякають нікого в Кремлі.
Суперечку довкола угоди про асоціацію України та ЄС також не вдалося остаточно владнати. Попри ратифікацію документу 27 іншими країнами ЄС, глава нідерландського уряду Марк Рютте сумнівається, що парламент його країни зможе колись схвалити договір з Україною. У Рютте за плечима досвід програного реферндуму, на якому популісти розпалювали настрої проти України, ЄС, міграції та інших можливих проблем. У березні нідерландці обиратимуть парламент. Тож ситуація доволі заплутана.
Якщо незабаром Нідерланди не ратифікують угоду про асоціацію, вона втратить чинність. Це стане важким ударом для українців, які 2014-го року також заради цієї асоціації вийшли на революцію та принесли чимало людських жертв. А от правителя Росії Володимира Путіна це потішить. Він задоволено може спостерігати за тим, як ЄС сам себе розвалює.
Провал угоди з Україною стане також і фатальним сигналом для держав Західних Балкан, які прагнуть до ЄС. Їх приєднання може бути заблоковане будь-яким референдумом будь-де у ЄС, оскільки розширення Євросоюзу має бути схвалено одностайно. Тренд нового націоналізму в ЄС, популістських простих рішень може незабаром призвести до нових жертв.
Відкладання нічого не вирішить
Інші конфлікти глави держав і урядів винесли за дужки. Вони або розуміли, що не матимуть єдності, або ж просто не мали поняття, що з ними робити. Спільна позиція щодо подальшої політики стосовно міграції та біженців? Відкладено. З'ясування відносин із сусідньою Туреччиною? Відкладено. Допомога для "прифронтових" у кризі біженців Греції та Італії? Відкладено. Реальні рішення для боргової кризи у Греції? Відкладено. Пошук відповіді на зростання націоналізму та відцентрових сил у Євросоюзі після Brexit? Відкладено. Усе відкладено на наступний рік. Утім, уже на перший квартал 2017-го заплановані чотири саміти, щоб зрештою розібратися з проблемами, які заплуталися у клубок у 2016-му.
Безпорадність Європейської Ради не має призводити до хибного висновку, що ЄС вичерпав свій потенціал. Навпаки: ЄС повинен виступити проти повернення до націоналізму та популізму. Маленькими кроками, складними компромісами. Це не звучить яскраво й привабливо, але альтернативи цьому немає.