Президент Володимир Зеленський у четвер, 7 травня, призначив Міхеіла Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ (ВКР) Національної ради реформ. Відтепер колишній президент Грузії та ексочільник Одеської обласної державної адміністрації (ОДА) офіційно увійшов до команди Володимира Зеленського. Щоправда, поки не зовсім зрозуміло, з якими повноваженнями і можливостями.
Прихід Саакашвілі до влади пов'язаний, очевидно, з бажанням українського президента підсилити своє оточення людиною, яка має позитивний досвід у реформуванні держави. Перебування колишнього президента Грузії в українській політиці за часів президентства Порошенка закінчилося для Саакашвілі погано - позбавленням громадянства і депортацією. Чим завершиться його нинішній похід у владу - не знає ніхто. Схоже, навіть сам Зеленський.
Читайте також: Міхеіл Саакашвілі: "Я абсолютний прихильник миру з Росією" (відео)
Від дружби з Порошенком до викриття "бариги"
У 2015 році, коли Міхеіл Саакашвілі отримав українське громадянство і посаду голови Одеської ОДА, Петро Порошенко співав дифірамби експрезидентові Грузії та їхній багаторічній дружбі. Порошенко і Саакашвілі практично в той самий час навчалися на факультеті міжнародних відносин Київського держуніверситету. Обидва виступали на боці Помаранчевої революції, дружили із президентом Віктором Ющенком і навіть стали кумами Віктора Андрійовича. А у 2014 році після Революції гідності Саакашвілі під час президентських перегонів підтримав Петра Порошенка.
Здавалося, що дружбі однокашників не буде кінця. І тим паче ніхто і подумати не міг, що Саакашвілі публічно почне обзивати Порошенка зневажливим словом "барига", а також закликати українців до повалення свого недавнього друга. А той у відповідь позбавить Міхо паспорта громадянина України та депортує з країни. Але це все-таки сталося.
Запальний характер Саакашвілі, а також його конфлікти практично з усією тодішньою владною верхівкою України дуже швидко перетворили експрезидента Грузії на політичного фріка, який тікає від співробітників Служби безпеки України дахами київських будинків.
Період президентства Порошенка був, очевидно, одним із найскладніших і найдраматичніших у політичній біографії Міхеіла Саакашвілі. Звинувачення в підготовці державного перевороту на гроші Сергія Курченка - одного з "гаманців" експрезидента Януковича, посадка в СІЗО, депортація до Польщі. У результаті один із авторів "грузинського дива", з якого Порошенко, схоже, так само, як і Зеленський, хотів зробити весільного генерала українських реформ, змушений був якийсь час відсиджуватися в Європі.
Читайте також: Саакашвілі в уряді: між шансом і фарсом
Весільний генерал для Зеленського
Рік тому, через тиждень після своєї інавгурації, президент Зеленський повернув Саакашвілі українське громадянство. Володимир Олександрович був упевнений, що Порошенко несправедливо обійшовся з Міхеілом Ніколозовичем. Очевидно, Зеленський хотів, щоб українці сприйняли повернення Саакашвілі до України як символ відновлення справедливості після епохи "бариги" Порошенка. Частково йому це вдалося. Експрезидент Грузії, знову отримавши паспорт з тризубом, вирушив "на збереження" в Одесу. Там, як очікувалося, він за підтримки Зеленського повинен був взяти участь у виборах мера в жовтні 2020 року.
Однак кадрова катавасія, яка охопила команду Зеленського в березні після відставки уряду Олексія Гончарука, вимагала нестандартних рішень. Новий прем'єр-міністр Денис Шмигаль явно не тягнув на роль фронтмена українських реформ. Президенту потрібен був досвідчений політичний гравець, ім'я якого відоме західним партнерам. І він його знайшов. Ним став Саакашвілі, на тлі якого, треба визнати, тьмяніє образ навіть самого Зеленського.
Спочатку експрезидента Грузії хотіли бачити на посаді віцепрем'єра уряду з питань реформ, але в ході консультацій у Верховній Раді Саакашвілі не отримав належної підтримки депутатів. Крім того, проти цього виступала і Грузія, пригрозивши відкликанням свого посла з Києва. Тому Зеленський призначив Міхеіла Ніколозовича головою ВКР Національної ради реформ - консультативно-дорадчого органу, який створили ще за часів Порошенка.
Тбілісі все ж відкликав свого посла з Києва для консультацій. А Саакашвілі погодився на роль весільного генерала в команді Зеленського. Вона передбачає великі медійні можливості, але, на жаль, з обмеженими реальними повноваженнями. Погодьтеся, давати поради щодо реформ і реалізовувати їх - це велика різниця.
Чим закінчиться новий призов Саакашвілі в українську політику?
За останні три тижні експрезидент Грузії неодноразово публічно запевняв, що ніколи й нізащо не посвариться з Зеленським. Мовляв, про це мріють тільки їхні недруги. Але, як-то кажуть, ніколи не кажи ніколи. Крім того, Україна Зеленського не надто відрізняється від України Порошенка, проти якої так емоційно виступав Саакашвілі. Все той же міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, все ті ж "господарі країни" - олігархи Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, яких публічно різко критикував експрезидент Грузії. Все та ж система управління державою, побудована на хабарництві і "барижництві", яка так дратувала і дратує Міхеіла Ніколозовича.
Читайте також: Ще одна весна без посадок: що заважає виконанню обіцянки Зеленського
Можливо, Володимир Зеленський дійсно хоче стати успішним президентом. Але в цьому йому постійно щось заважає - то його оточення, то недбалі депутати пропрезидентської фракції "Слуга народу", то слабкі прем'єри. Однак парадокс полягає в тому, що всіх їх до влади привів саме Зеленський. Але грати як єдина команда за рік вони так і не навчилися. Роль тренера-гравця тепер, схоже, відведена Саакашвілі.
Як би дивно це не звучало, але Саакашвілі сьогодні - це шанс не тільки для Зеленського, від якого чекають якісних змін у країні. Це - шанс для всієї України, яка перебуває під контролем олігархів і корумпованої еліти. Для країни, яка, маючи величезний потенціал, продовжує животіти.
Так, надмірна експресивність Саакашвілі може вщент рознести різношерстну команду Зеленського. Але вона ж здатна нарешті зруйнувати наскрізь прогнилу систему управління в Україні. Питання лише в тому, чи готовий Зеленський до змін і чи не лякає його те, що Саакашвілі рано чи пізно може вийти з-під його контролю. І тоді вже сам Володимир Олександрович може перетворитися на "зеленого баригу".
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.