Група активістів, що згуртувалася навколо колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі, спробувала організувати повстання у Києві. У такий спосіб активісти прагнуть, зокрема, й боротись з корупцією. Українці спостерігають за цим, але на вулиці не виходять. Вони вже давно здогадуються, що цей конфлікт - подія другорядного значення. Конфлікт, фігурантом якого є Саакашвілі - особа, яку розшукують на батьківщині в Грузії за звинуваченням у зловживанні владою, яка нічого не досягла в Україні. А тепер Саакашвілі в Україні ще й затримали та закидають спробу перевороту за підтримки з Росії.
Розторощити об стіну?
Справжня драма в Україні розгортається в іншому місці. Політичне керівництво країни своїми діями загрожує так розторощити об стіну боротьбу з корупцією, яка є ключовою частиною реформ, що від неї нічого не залишиться. Ідеться про скандал навколо незалежних антикорупційних органів - зокрема, Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Уже кілька тижнів це створене нещодавно відомство стало об'єктом розслідувань Служби безпеки (СБУ) та Генеральної прокуратури (ГПУ), котрі підпорядковані президентові Петру Порошенку. Останній, своєю чергою, лише спостерігає за протистоянням, не втручаючись.
Таким чином ті, хто мають боротися з корупцією, самі стали об'єктами переслідувань - на них розпочалось полювання. Сумним апогеєм ситуації стала невдала спроба народних депутатів, котрі є членами урядових партій, звільнити керівництво антикорупційних органів. Здається, можновладці у Києві лютують та налякані тим, що НАБУ, як і передбачалося, може висушити корупційне болото. У справах, які розслідують детективи НАБУ, фігурують, зокрема, син міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, керівник ДФС Роман Насіров та деякі високопосадовці міністерства оборони.
Для України на кону стоїть дуже багато
З огляду на закиди у бік новостворених відомств постає також питання щодо того наскільки ефективно та надійно працюють антикорупційні органи. Чи мають вони саме ті навички та моральну незаплямованість, що потрібні для таких складних випадків? Адже Україна ступила на досі незнану для неї стежку. Тож помилки - річ можлива. Їх можна усувати під час розпочатих розслідувань. Незважаючи на це, протидія корупції вимагає максимальної незалежності. Інакше нові відомства просто не зможуть виконувати свою роботу. Те, що проти них одночасно ополчилися ГПУ, СБУ та Верховна Рада, загрожує в зародку задушити перехід до вільної від корупції України.
Наразі на кону для України стоїть багато чого. Сподівання людей на ліквідацію корупції не можна розвінчувати. Та й на міжнародній арені Україна теж втрачає довіру. Такі її партнери, як Німеччина, ЄС та США небезпідставно розчаровані. Через брак просування відповідних реформ Україні затримали виплату допомоги від ЄС. Так само і США можуть скасувати програми допомоги Україні, якщо хтось посягне на антикорупційні органи. Це може призвести й до загрози скасування безвізового режиму з ЄС, адже боротьба з кумівством була й залишається центральною вимогою в обмін на поступки з боку Брюсселя.
Говорити не лише про Саакашвілі
Утім, замість того, щоб припинити масивні нападки на антикорупційні органи, Порошенко пішов у наступ на Саакашвілі. Свого часу цього суперечливого грузинського політика запросили до України як ймовірного рятівника країни від корупції. А тепер політики, які колись його ж і запрошували, хочуть спекатися його. Насамперед Порошенко. Проти екс-президента Грузії висувають серйозні обвинувачення. Генпрокурор та член президентської партії Юрій Луценко представив матеріали слідства, які можуть зробити Саакашвілі державним ворогом. Йому закидають отримання грошей з Росії на діяльність в Україні. Доказів цих обвинувачень поки не наведено.
Але попри це, справа Саакашвілі - річ другорядна. Справжній скандал - це дії проти антикорупційних органів. Зараз президент, урядовці та частина українського парламенту, вочевидь, не мають жодного бажання підтримати незалежні антикорупційні органи. Але саме така підтримка і потрібна новим відомствам. Останні могли б зробити внесок у те, щоб очистити Україну від корупції та непотизму, але за умови підтримки з боку політиків.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.