Вибух, імовірно, водневої бомби у Північній Кореї є гірким моментом для Сполучених Штатів. Лише одна така бомба може повністю знищити таке велике місто як Нью-Йорк. Так само вибух водневої бомби у повітрі над Кремнієвою долиною через його електромагнітний імпульс міг би повністю знеструмити головні офіси Apple, Facebook та Google. І вже скоро КНДР володітиме засобом, який зможе доставити цю бомбу точно до цілі.
Безуспішна ізоляція Північної Кореї
Стратегія США зупинити атомну та ракетну програми північнокорейського лідера Кім Чен Ина за допомогою санкційвиявилася невдалою. Резолюція ООН 1718 з першими штрафними санкціями, які Рада Безпеки ООН запровадила після першого атомного випробування у Північній Кореї, була ухвалена майже 11 років тому. Однак Кім Чен Ину відтоді вдалося досягти можливості для завдання першого ядерного удару. До цього США ніколи не були готові, як показують зараз їхні безпорадні реакції.
Американський президент Дональд Трамп любить погрожувати своїм ядерним потенціалом. Однак ні удар конвенційною зброєю, ні атомний військовий удар не є реалістичною можливістю. До того ж, союзницькі Південна Корея та Японія виступають проти цього, тому що вони стануть першими жертвами контрудару з боку Північної Кореї. Але якщо американська адміністрація зробить ставку на те, щоб і надалі посилювати санкції і почекати на ефект від них, то КНДР отримає ще більше часу, щоб удосконалити свої ракети.
Але переговори також були б невигідними для США. Північна Корея хоче домогтися мирної угоди, отримати гарантії свого існування та позбутися санкцій, але, на відміну від попередньої позиції, диктатура Кім Чен Ина хоче отримати визнання статусу атомної держави. Як приклад його дипломати називають Пакистан, який також був визнаний з боку США атомною державою. Тож, у випадку переговорів, США мали б відмовитися від своєї вимоги щодо вільної від атомної зброї Кореї. Можливо, обговорювалося б обмеження арсеналу, але не більше. Однак для Південної Кореї та Японії це навряд чи було б прийнятним.
Китай та Росія із власними інтересами
До того ж, подвійна роль Китаю дратує команду Трампа. Там розраховують на те, що Пекін підтримає та запровадить санкції ООН. Однак президент Китаю Сі Дзіньпін переслідує власні інтереси. По-перше, Північна Корея повинна залишатися буферною державою, тому Китай не запровадить ембарго на постачання нафти до КНДР. По-друге, китайці хочуть послабити вплив США у Східній Азії. З цієї метою корейська атомна та ракетна програми цілком вигідні, тому що це, як зазначалося вище, сіє розбрат між США з їхніми союзниками Японією та Південною Кореєю.
Росія також жодним чином не є нейтральним гравцем. Припущення, що російський президент Володимир Путін використовує КНДР як засіб, щоб присмирити США, є не таким уже й притягнутим за вуха. Швидкий прогрес Північної Кореї у розробці ракетної техніки у будь-якому разі є підозрілим, навіть якщо доказів російської допомоги наразі бракує. Однак через зміну розкладів Росія перетвориться на важливого гравця на Далекому Сході. До цього припущення пасує й позиція Росії проти санкцій, натомість - за переговори.
Трамп - твітерний "паперовий тигр"
Варіанти можна крутити і вертіти, як хочеш, у результаті ж байдуже, вестимуть переговори з Північною Кореєю чи ні, але США в першу чергу опиняються у програші на Корейському півострові. Джордж Буш і Барак Обама трохи гірше вивчали Мак'явеллі, ніж Кім Чен Ір та його син Кім Чен Ин. І з кожним новим "твітом", спрямованим проти Північної Кореї, Трамп проявляє себе як паперовий тигр, тому що наразі для американців виграшні варіанти відсутні.
Можливо, Вашингтону слід шукати нейтрального посередника, наприклад Швецію чи Німеччину - обидві мають свої посольства у Пхеньяні - і негласно шукати можливу основу для переговорів. Але це вимагало б від керівництва у Вашингтона високого ступеня зрілості, чого досі бракувало.