Найголовніший економічний радник президента краде лист зі столу свого шефа з метою запобігти розірванню важливих торговельних угод з іншими країнами. Міністр оборони ігнорує президентський наказ організувати вбивство глави ворожої держави. Керівник апарату Білого дому називає свого боса "причинним" й "ідіотом" та стверджує, що немає жодного сенсу переконувати того в будь-чому.
Це - не оповіді про будні президентського палацу якогось екзотичного диктатора. Ці речі відбуваються в Сполучених Штатах, у державі, яка першою "закріпила в конституції урядову систему, за якої народ вибирає свій уряд і своїх народних обранців".
Тут слід зазначити, що як Білий дім, так і дехто з тих, кого Боб Вудворд згадав у своїй опублікованій тепер книжці, заперечують наведені події та цитати. Попри це Вудворд - легендарний репортер видання The Washington Post, - запевняє, що змальовані у книзі ситуації - не вигадки.
Вудворд завдав удару Трампу
Однак, якщо поглянути на досягнення Вудворда як журналіста впродовж п'яти десятиліть і довжелезний список викритих фальсифікацій, замовчувань і відвертої брехні, що вийшли з Білого дому лише за останні неповні два роки, то вирішити, кому хочеться вірити, нескладно. Крім того, схожу розповідь про недієздатний уряд та загрозливо нетямущого президента, котру містить сенсаційна книжка Вудворда, можна було знайти й на сторінках інших книжок, що виходили в минулому.
Це так само лише підтверджує і безпрецедентна стаття в New York Times, опублікована минулого тижня. В ній анонімний представник уряду Трампа розповів, що належить до внутрішнього "руху опору". Тож, очевидно, що в Білому домі є група людей, які активно намагаються втримати президента Трампа від реалізації ідей або політичних концепцій, котрі вони вважають необдуманими чи просто небезпечними. Утім, ідеї Трампа, може, й потрібно стримувати, але викрадати листи з його письмового столу, нехтувати наказами й сварити його позаочі - не найкращий шлях до цього.
По-перше, якщо дивитися на минулі події очима зовнішнього спостерігача, то після всього того, що вже сталося, можна констатувати: дотепер внутрішній опір виявився не таким уже й успішним. Тут для прикладу можна згадати й нелюдську імміграційну політику уряду США, апофеозом якої став масовий примусовий розподіл родин іммігрантів, коли дітей забирали від батьків, підрив трансатлантичних відносин, запровадження ввізних мит проти союзників, як-то Канади й Європи, односторонній вихід з ядерної угоди з Іраном. І це - лише деякі аспекти. Все це сталося попри наявність внутрішнього опору. Це означає, що або опір цієї групи не такий вже й ефективний, або її члени самі згодні з ключовими елементами політики Трампа під гаслом "Америка передусім!".
Взяти все в свої руки
По-друге, що, мабуть, набагато важливіше: нас має непокоїти вже саме існування внутрішнього руху опору. Очевидно, що на переконання цієї групи урядовців, Конгрес США, котрий згідно з конституцією покликаний бути контрольною інстанцією щодо президента, не в змозі або не бажає виконувати це своє завдання.
Тож, попрацювавши деякий час з Дональдом Трампом, ці впливові члени уряду дійшли висновку: Трамп настільки небезпечний, що їм слід буквально взяти справу в свої руки. Мало того, що такий погляд свідчить про неабияку зарозумілість, сама поведінка цієї групи є сумнівною з конституційної точки зору.
Як розуміти американцям і решті світу ситуацію, коли посадові особи, котрих ніхто не вибирав на їхні посади, вважать за потрібне тишком-нишком перешкоджати обраному президенту Сполучених Штатів робити те, що той вважає за доцільне?
Це говорить про одне: політична ситуація настільки фатальна, що перевірені часом конституційні механізми для контролю президента найпотужнішої демократії світу більше не діють. Може, це й справді так. Іншими словами, за неповних два роки Дональд Трамп уже настільки сильно підірвав політичні норми і процедури, що звичайні механізми контролю виявилися безсилими проти президентських витівок.
Відчайдушна спроба
На цьому тлі заяви співробітників Трампа в книжці Вудворда та анонімну статтю в New York Times можна розуміти радже як заклик про допомогу, ніж втіху для громадськості від того, що, мовляв ще є "дорослі в кімнаті", котрі тримають Трампа в узді.
Але звідки прийде ця допомога? Як правильно зрозуміли самі учасники руху опору, позбутися президента Трампа за допомогою 25-ї поправки до конституції - це не тільки вкрай складно. Така процедура, до того ж, розколить країну ще глибше. Те саме стосується і можливої процедури імпічменту проти Трампа або, меншою мірою, сподівання, що розслідування Роберта Мюллера може завершити перебування Трампа в Білому домі. Всі ці опції дуже складні, вкрай незвичні, мають величезний потенціал для подальшого розколу американського суспільства. Крім того, наслідки від них будуть відчутними протягом тривалого часу.
Відродження довіри
Як правильно зазначив анонімний автор в New York Times, найправдоподібнішою, найбезпосереднішою та найменш загрозливою відповіддю американських виборців на політику адміністрації Трампа стали б результати майбутніх проміжних виборів до Конгресу США.
Зміна більшості в одній або навіть обох палатах Конгресу не покладе край президентству Трампа. Але вона може значно більше ускладнити Дональду Трампу і його прибічникам у Республіканській партії подальше втілення їхньої шкідливої політики, ніж це може зробити своїми сумбурними діям внутрішній опір. І, що не менш важливо, тоді з'явиться надія на те, що метод, яким можна тримати Трампа під контролем, зміцнює довіру до політичної системи США, а не навпаки.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.