У середу, 13 травня, Верховна Рада проголосувала за так званий "антиколомойський" закон, згідно з яким український олігарх Ігор Коломойський не зможе повернути собі у власність націоналізований "Приватбанк". Таким чином, виконавши одну з вимог Міжнародного валютного фонду (МВФ), команда президента Володимира Зеленського кинула виклик олігархові, багато в чому завдяки якому рік тому прийшла до влади. Але якщо хтось думає, що ухвалення цього закону розставило всі крапки над "і" у стосунках Коломойського з українською владою та особисто з президентом Зеленським, то він тут сильно помиляється. Все тепер тільки починається.
Справа принципу для Коломойського
Практично одразу після націоналізації "Приватбанку" в грудні 2016 року його колишні співвласники Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський марно намагаються довести, що їхній бізнес незаконно перейшов державі. А уряд і Нацбанк наполягають на правильності свого рішення - в іншому разі, на їхню думку, постраждали б вкладники банку, а також вся фінансова система країни. Понад 800 судових процесів, які за три з половиною роки ініціювали обидві сторони і жоден з яких так поки і не завершився ухваленням остаточного рішення, свідчать про те, що жодна зі сторін поступатися не збирається.
Поставити крапку в цій суперечці і має так званий "антиколомойський" закон. Він, звичайно ж, присвячений не окремо взятому олігархові або банку, а захищає державу в судових суперечках з приводу банків, які "лопнули" або були націоналізовані. Згідно з новим законом, їх не можна повертати через суд колишнім власникам. Останні можуть претендувати тільки на компенсацію, яку визначає міжнародний аудитор.
Для Ігоря Коломойського повернення "Приватбанку" завжди було справою принципу. Хоча, напевно, він прекрасно розумів причини націоналізації банку - фінансова неспроможність і дірка в 150 мільярдів гривень. Але Ігор Валерійович був упевнений, що команда тодішнього президента Петра Порошенка вчинила з ним несправедливо. Не виключено, що саме бажання повернути своє в історії з "Приватбанком" і підштовхнуло Коломойського до підтримки Зеленського на президентських виборах 2019 року. Мабуть, олігарх щиро сподівався, що в разі перемоги художнього керівника студії "Квартал 95" той на знак подяки стане на його бік у цьому конфлікті. Але Коломойський прорахувався.
Читайте також: Кредит МВФ для України - останню умову виконано
Зеленський між Коломойським і державою
Протягом останнього року олігарх неодноразово публічно натякав президенту: вже час повернути йому "Приватбанк" або ж заплатити відступні в розмірі два мільярди доларів. Проти цього було тодішнє оточення президента - секретар РНБО Олександр Данилюк і прем'єр-міністр Олексій Гончарук. Але, контролюючи частину президентської фракції "Слуга народу" в Раді, Ігор Валерійович категорично не хотів чути від нової влади слово "ні". Адже, дійсно, не для того ж він приводив до влади Зеленського, щоб отримати від нього дзвінкого ляпаса.
На допомогу президенту України прийшов МВФ, який наполегливо рекомендував Раді ухвалити "антиколомойський" закон. Фонд, побоюючись, що повернення "Приватбанку" олігархові підірве фінансову систему країни, поставив майбутнє кредитування Києва в залежність від голосування за цей закон. Де-факто перед Зеленським стояла дилема: зберегти відносини з колишнім бізнеспартнером Коломойським або уникнути дефолту України.
Президент свій вибір зробив, прийшовши в день голосування до Верховної Ради. І навіть 16 тисяч поправок, які були запропоновані близькими до олігарха депутатами для внесення в текст законопроєкту між першим і другим читаннями, не стали на заваді ухваленню документа. Парламент змінив процедуру розгляду законопроєктів, скоротивши до 241 число поправок, які обговорювались.
Читайте також: "В умовах пандемії Україна може покладатися лише на МВФ"
Показово, що категорично проти прийняття "антиколомойського" закону виступили Юлія Тимошенко з усією своєю фракцією "Батьківщина" і депутати від "Опозиційної платформи - За життя", які наполягають на антиконституційності документа. Вони вирішили розіграти карту так званого "зовнішнього управління" Україною, під яке нібито після ухвалення закону потрапить Нацбанк. Що в цих аргументах правда, а що - звичайна політична спекуляція, ймовірно, можна буде зрозуміти лише з часом. Адже тезу про зовнішнє управління Україною використовували ще комуністи і соціалісти з перших днів співпраці Києва з МВФ.
Кінець моновлади Зеленського в Раді
Голосування за "антиколомойський" закон остаточно зафіксувало відсутність у Раді більшості, яку контролює Володимир Зеленський. Необхідний президенту закон підтримали лише 200 з 248 депутатів із фракції "Слуга народу". Це означає, що команда президента змушена буде тепер домовлятися в парламенті або з тим же Коломойським, під впливом якого перебуває частина "слуг", або з іншими політичними силами.
Вітчизняні конспірологи стверджують, що вся історія з "антиколомойським" законом - лише театральна вистава у виконанні Коломойського і Зеленського. Мовляв, головне зараз - отримати фінансування від МВФ, а далі закон можна скасувати через Конституційний суд. Якщо це так, то Зеленський багато чим ризикує. Чи було голосування, яке відбулося в Раді, домашньою заготовкою Ігоря Валерійовича та Володимира Олександровича, сподіваюся, ми дізнаємося дуже скоро - від медіаресурсів олігарха. Навряд чи вони будуть мовчати, якщо все, що сталося 13 травня в парламенті, пройшло не за сценарієм олігарха.
Хай там що, але ухвалення "антиколомойського" закону не поставило крапку в епопеї з "Приватбанком". Коломойський не звик програвати, він завжди готовий до боротьби. Навіть тоді, коли здається, що все проти нього. Для захисту своїх інтересів олігарх готовий на все. У тому числі, й на зміну президента. І про це має завжди пам'ятати Володимир Зеленський.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.