Праймеріз у США - кінець без переможців
Попередні вибори у США - довгі і складні. Але нині обидва табори мають своїх кандидатів: Гілларі Клінтон боротиметься з Дональдом Трампом за право переселитись до Білого дому. І навпаки. Але переможці, які безпосередньо змагатимуться в передвиборчій боротьбі за президентство з чіткою та потужною підтримкою своїх партій, виглядають по-іншому.
Найбільший ворог Трампа - Трамп
Клопоти обох кандидатів навряд чи могли б відрізнятися більше. Найбільшого ворога Дональда Трампа звуть Дональд Трамп. Багатий чоловік, який старіє і через свої сповнені ненавистю, самозакохані й бурхливі випади нажив багато ворогів серед республіканців та наживатиме їх надалі.
Натомість Гілларі Клінтон мусить боротися щонайменше на два фронти. За багато років на політичних посадах вона наробила чимало помилок. Їй теж доводиться рахуватися з великою кількістю ворогів. Отже, і Гілларі Клінтон є сама собі найбільшим ворогом. Але до цього додається і цілком реальна особа, яка може наробити їй ще чимало неприємностей і після балотування.
Революція в зоні комфорту
Берні Сандерс кинув чистокровній політикині виклик таким чином, як ніхто й не очікував. Своїми полум'яними промовами про революцію Сандерс (74 роки) змусив виглядати суперницю Клінтон (68 років) старою. Як сильну жінку, якій насамперед ідеться про збереження системи, тому що в цій системі вона здобула владу й багатство.
Ця революційна лірика особливо подіяла на молодих американок і американців. Їм доводиться мати справу з цілком реальними проблемами, наприклад, боргами, накопиченими ще під час здобуття освіти. Водночас вони перебувають під впливом ідеалізованих мрій про революцію, яку вони хотіли б здійснити, не полишаючи власної зони комфорту.
При цьому Сандерс вніс у цю дивну передвиборчу боротьбу безсумнівно життєві теми на кшталт соціальної справедливості, які інакше залишилися б поза увагою. Це є й залишиться його заслугою. Однак його прихильникам цього недостатньо. Ці активні люди програли. Клінтон, а не Сандерс, зібрала необхідну кількість голосів. І цю "червону лінію" провели саме кілька багатих суперделегатів. Чимало матеріалу для міфотворення. Хто ж не знає, що перша втрачена любов болить найбільше.
Нова сфера для Клінтон
Що ж це все означає для Гілларі Клінтон, першої жінки в історії Сполучених Штатів, яка стане кандидаткою в президенти? Із цією номінацією їй доведеться піднімати цілину. Адже навіть попри те, що вона вже зазіхалась на головну посаду в Білому домі, Клінтон ще ніколи не була обраною кандидаткою.
Чи зможе вона скористатися цим як можливістю для політичного прориву? Як шансом, щоб обійтися без часто відомих наперед порожніх фраз, щоб говорити й поводитися так, як вона може, коли почувається впевнено? Чи дозволить вона сама собі визнати помилки й показати обличчя, якому б люди повірили, бо вважатимуть його чесним? І що робитиме Берні Сандерс? Чи зможе він бути солідарним, зазнавши поразки? Чи він захоче зацементувати свій пам'ятник і своє твердження, що правильного життя в брехні бути не може?
Ідеться про справжність
Ця передвиборча кампанія просякнута популізмом і порожніми обіцянками. Якщо Гілларі Клінтон хоче в'їхати до Білого дому після першого темношкірого президента, то вона повинна вигадати зброю, яка б звела нанівець аргументи її супротивників. Аналітичні здібності для цього в неї є. Варто зазначити, що для цього Клінтон, перша кандидатка в президенти жіночої статі, повинна зуміти показати відповідні емоції. Не завчені, а реальні. І переконливі.
Адже саме про це йдеться в США. Виборці хочуть автентичності. Більше, ніж програм і концепцій.