Помилкове рішення патріарха Варфоломія
Вселенський патріарх Варфоломій надав автокефалію, себто незалежність, новоствореній церкві в Україні. Він зробив це самовільно, всупереч пораді інших ієрархів - і тим самим порушив церковне право, так звані "канони". До того ж він діяв усупереч рішенням щодо України, які сам ухвалював ще кілька років тому. Відповідна реакція навряд чи могла бути гірше: інші патріархи відмовилися підтримати Варфоломія. Глави православних церков в Польщі та Чехії виступили проти нього. Настоятелі монастирів і старці Афона також лише хитають головами.
У той же час рішення Варфоломія підтримали держсекретар США Майкл Помпео, та колишні американський віце-президент Джо Байден і заступник директора ЦРУ Джек Девайн. Вашингтон підтримує церковний розкол в Східній Європі. Вплив Москви - у тому числі і церковний - на Україну має бути послаблений. З точки зору США, це легітимно. Багатьом американцям абсолютно чужі сумніви, обґрунтовані церковним правом: чому в наш час люди повинні дотримуватись рішень церковних соборів 4-го століття?
Америка сприймає себе батьківщиною свободи, перш за все, релігійної свободи. Це країна, в яку кілька століть поспіль бігли люди, рятуючись від переслідувань. І країна, в якій постійно виникають нові релігійні громади: саєнтологи, мормони, свідки Єгови, велике число євангелікальних церков. Багато з них з використанням великих грошових коштів намагаються вести місіонерську діяльність по всьому світу, в тому числі і в Східній Європі.
Патріарх під тиском президента
Варфоломію варто було не поспішати з наданням автокефалії, потрібно було не поспішати. Рішення, що мають історичне значення, згідно з церковним правом, повинні ухвалюватись за згодою всіх тих, кого вони стосуються. Однак патріарх в Стамбулі дозволив себе поквапити, перш за все, українському президенту Петру Порошенку, який бореться за своє переобрання в кінці березня нинішнього року. Популярністю в українців він не користується, оскільки економіка не в кращому стані, іноземних інвестицій мало, поширена корупція, а на сході країни все ще немає миру. Порошенко сподівається отримати додаткові голоси виборців завдяки створенню незалежної української церкви.
Багато українців скептично до цього ставляться. Велика частина православних парафій залишається частиною канонічної Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Створену Варфоломієм нову церкву в Україні об'єднує її неприйняття Росії, що в довгостроковій перспективі буде слабким об'єднувальним началом. Крім того, Варфоломій не надав українській церкві повної незалежності, оскільки він залишається її патріархом. Інші православні церкви намагаються уникати подібних правових конструкцій.
Але і на Московському патріархаті лежить частина провини за те, що конфлікт зайшов так далеко. Занадто часто глава РПЦ патріарх Кирило на публічних заходах з'являється разом з російським президентом Володимиром Путіним. Багато українців бачать в ньому подовжену "руку Кремля", що насправді мало відповідає дійсності. Перш за все, у зв'язку з жахливою війною на сході України Московський патріархат мав докладати більше зусиль - наводити мости і закликати обидві сторони до мирного вирішення.
Константинополь залишився в історії
Здатність відповідати на сучасні виклики у політичній та громадській сферах не є сильною стороною всіх православних церков. Наприклад, грецька церква досі говорить про "Константинопольський патріархат". Однак місто, що колись було столицею Візантійської імперії, вже кілька століть називається Стамбулом. Нинішній вплив тамтешнього патріарха неможливо порівнювати з тим, який мав глава церкви у візантійські часи. Чому ж він досі є першим серед рівних в православному світі? Тому що так було в ранньому Середньовіччі? Або греки сподіваються "повернути собі" Константинополь? Це абсурдно. Особливий статус Константинопольського патріархату став пережитком минулого! Замість того, щоб залагоджувати конфлікти, він створює їх - сьогодні в Україні, Естонії або Болгарії, а завтра, можливо, в інших частинах світу.
Однак церковний конфлікт останніх тижнів, яким би прикрим він не був, таїть в собі шанс на те, що національні православні церкви зможуть змінити взаємини, зробивши їх рівноправними і "більш демократичними". Наприклад, патріархати могли б змінювати один одного на чолі православного світу на один рік. Демократія і рівноправ'я сприяють відкритості і толерантності. І ніхто з них не зміг би тривалий час ставити себе вище церковного права і правил.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Інші коментарі оглядачів DW на цю тему можна почитати тут: