Коментар
4 березня 2012 р.
У тому, що Володимир Путін, судячи з попередніх результатів голосування, виграв російські президентські вибори в першому турі, для німців немає нічого дивного. Останніми тижнями ЗМІ Німеччини інтенсивно і докладно висвітлювали російську політику. При цьому вони дуже диференційовано розповідали про ситуацію в Росії, про протестний рух, а також про саму особистість Путіна.
Тому охоче тиражоване в Росії твердження, ніби західні ЗМІ односторонньо показують російське життя, до Німеччини останніх тижнів вже точно не стосується. І справа тут не тільки і навіть не стільки в достатку кореспондентських повідомлень, репортажів та аналітичних статей. Набагато важливішою є величезна різноманітність порушених журналістами тем і представлених в їхніх матеріалах точок зору. Перший канал німецького телебачення навіть показав фільм-портрет про Володимира Путіна, який викликав широкий резонанс, і в якому він сам неодноразово бере слово, в тому числі й по-німецьки, маючи можливість докладно викласти свої особисті погляди.
Обвальне падіння рейтингу Путіна
З усіх цих журналістських матеріалів німці знали, що Володимир Путін з великою ймовірністю знову стане президентом Росії. Але вони також знали і знають, що Путін зіткнувся з потужною протидією з боку середнього класу і що в російській політиці справи нечисті. А тому, згідно з новим репрезентативним опитуванням телекомпанії ARD, переважна більшість мешканців Німеччини не вважає російські вибори вільними і демократичними. А самому Володимиру Путіну не довіряють 87 відсотків опитаних! На відміну від нього президент США Барак Обама користується в Німеччині великою популярністю.
Однак все це не заважає німцям ставитися до Володимира Путіна досить диференційовано, про що свідчить інше актуальне опитування, проведене телеканалом N24 і соціологічним інститутом Emnid. Так, 44 відсотки опитаних вважають, що діяльність Путіна позитивно позначається на німецько-російських відносинах, і лише 36 відсотків побоюються, що його вплив на двосторонні зв'язки може виявитися негативним. Таким чином, у Німеччині досить багато тих, хто бачить в Росії під керівництвом Путіна надійного постачальника енергії та партнера у торгівлі.
Прогноз: політика Німеччини щодо Росії
Ось це латентне протиріччя найближчими місяцями і визначатиме політику Німеччини щодо Росії. Можна виходити з того, що в перший час після виборів німецька громадськість і німецькі політики пильно спостерігатимуть за внутрішніми подіями в Росії. Чи спробує Путін і далі проводити свій колишній курс, незважаючи на протестні настрої в країні, або, можливо, навіть почне закручувати гайки? Або ж він, всупереч очікуванням, все-таки відгукнеться на деякі вимоги протестного руху і візьметься, навіть на шкоду власній владі, за справжні реформи, спрямовані проти корупції і політичного свавілля? В залежності від відповідей на ці запитання ставлення німців до Путіна може покращитися - або остаточно перетворитися на сталу і майже повсюдну недовіру.
Продовження колишнього путінського курсу навряд чи дасть якісь додаткові імпульси німецько-російським відносинам. Швидше за все, паралельна політика щодо Росії просто збережеться. Справа в тому, що в галузі двосторонніх зв'язків суперечливих питань практично немає. Співпраця в енергетичній та економічній царинах вигідна обом країнам. Єдиним подразником залишається візове питання, проте Берлін планує полегшити процедуру надання віз, що покликано дати обнадійливий сигнал російському середньому класу, а зовсім не путінській системі.
А ось в галузі міжнародних відносин колишній путінський курс призведе до того, що Німеччина і Росія віддаляться одна від одної. Через нинішню політику Кремля в сирійському питанні за Росією на світовій арені і так уже закріпився імідж інтригана. Це враження лише посилиться через послаблення легітимності влади Путіна в очах росіян на тлі звинувачень у фальсифікації підсумків голосування. А тому дуже малоймовірно, що Німеччина захоче надалі в міжнародних справах знову стояти поруч з Росією, як це сталося нещодавно під час ухвалення резолюції ООН по Лівії.
Автор: Інґо Маннтойфель, керівник відділу Східної Європи та головний редактор російської редакції DW
Редактор: Володимир Медяний