Його здається безконечні складні речення, можливо, й не найкраща передумова для близького до народу президента. Утім, ймовірно, Франк-Вальтер Штайнмаєр зможе ще позбутися своє розважливої дипломатичної мови. Безперечно, німецький міністр закордонних справ володіє моральною доброчесністю, політичним досвідом та виваженим розумом, щоб бути добрим главою держави. Хоча чому знову провалилися пошуки прийнятної жінки-претендентки на цю посаду - збагнути складно (у Німеччині на посаду президента в 2004 та 2009 році претендувала Ґезіне Шван. - Ред.). Але це так, до слова.
Зовнішня політика - справа професіоналів
І якщо Анґела Меркель після обрання Дональда Трампа за одну ніч стала лідеркою вільного світу (наголос тут саме на "вільного"), то Штайнмаєр залишається дуаєном європейської зовнішньої політики. Він найдовше серед своїх колег перебуває на посаді, привносить політичну вагу великої країни-члена спільноти і за десятиліття роботи акумулював великий досвід. Тут хочеться сказати всім ненависникам істеблішменту та еліти: політик - це професія, яка вимагає багато знань та досвіду, розважливості, спокійної руки та міцних нервів. Політика - не ігровий майданчик для любителів, які лише через манію величі хочуть тримати палець на спусковому гачку. І це особливо стосується зовнішньої політики.
Франк-Вальтер Штайнмаєр - політик, якому у великих питаннях війни і миру можна довіряти, навіть якщо ми й хотіли б, аби він був емоційнішим. Однак, ймовірно, його стриманість - мудре рішення. У будь-якому разі Штайнмаєр не потребує вистав для демонстрації власного "я" та не приймає рішення, за які не поручиться. Це відрізняє його від, наприклад, мінливого балакуна Бориса Джонсона, який після референдуму щодо Brexit швидко дав задній хід, оскільки не хотів брати на себе відповідальність за непрогнозовані наслідки.
Після виборів у США Штайнмаєр застерігав щодо непередбачуваності Дональда Трампа, виходячи з передвиборної кампанії мільярдера. Він робив це як європеєць, якого непокоїть руйнування демократичних цінностей та майбутнє ЄС. Джонсон натомість лише філософствує про шанси Європи за президентства Трампа, не пояснюючи, у чому ж вони можуть полягати. Бо ймовірнішою видається масштабна криза, яку нам може подарувати новий президент США своєю сируватою протекціоністською економічною та торговельною політикою.
Хто в майбутньому об'єднуватиме зовнішню політику ЄС?
Навіть за кращих часів ситуація в європейській зовнішній політиці нагадувала курник: усі безперервно наперебій кричать і в першу чергу - для аудиторії в своїй країні. Якщо Штайнмаєр піде, не знайдеться нікого, хто би міг тримати укупі цю лавку, забезпечувати хоч якусь єдність та не втрачати з поля зору європейські цінності. Для прикладу, під час зустрічі міністрів у Брюсселі на тему "Туреччина та Європа" саме Себастіан Курц - ця молода австрійська зірка, яка любить позагравати з популізмом, - прагне бути на перших ролях. У нього завжди напоготові хвацька популістська фраза, яка підійшла б для передвиборної кампанії, однак робить з нього радше поганого діяча у сфері зовнішньої політики. І таких як він - дуже багато: старші та молодші, з малих та великих країн.
І тут не допоможуть навіть спекуляції, що наступником Штайнмаєра у МЗС може стати соціал-демократ, чинний голова Європарламенту Мартін Шульц, майбутнє якого на чолі законодавчого органу ЄС - під питанням. Він без сумніву заслужив похвалу, оскільки обмежив вплив правопопулістів та зберіг дієздатність парламенту. Однак зовнішньополітичного досвіду у вузькому значенні слова в нього майже немає. Хіба не була б кращою альтернативою Гельґа Шмід, яка після МЗС у Берліні зробила кар'єру в Брюсселі, ставши генеральною секретаркою зовнішньополітичної служби ЄС?
Ситуація (на жаль) справді серйозна
Ситуація в Європі упродовж кількох десятиліть не була такою вибухонебезпечною як зараз. Піднесення неофашистів, демагогів та правопопулістів становить серйозну загрозу для нашого майбутнього, нашого добробуту та нашого правопорядку. А тепер ще й зовнішньополітичний керманич залишає човен, щоб у себе в країні виголошувати вітальні промови та проповідувати громадянам Німеччини мораль та людяність. Хіба для цієї місії не можна було знайти ще одного церковного діяча (чинний президент Йоахім Ґаук раніше був пастором. - Ред.) чи верховного суддю? Тому що європейській зовнішній політиці Франка-Вальтера Штайнмаєра бракуватиме - зміна ним посади відбудеться у вкрай невдалий час.