Федеральний уряд Німеччини діє і йде на жорсткіший курс стосовно Туреччини. Нарешті. Цей крок уже давно назрів. Принаймні, в якійсь мірі. Адже можливими були б також і інші кроки. Та важливіше те, що німецька сторона уперше чітко дала зрозуміти, що вона тепер робить ставку не лише на слова застереження. А міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel) наголошує при цьому на згуртованості "чорно-червоного" уряду (найбільших конкурентів на виборах до Бундестагу ХДС/ХСС та СДПН, - Ред.) попри передвиборну боротьбу.
Упродовж місяців Туреччина поводиться із узятими під варту німецькими громадянами так, як це було б немислимо в будь-якій країні Євросоюзу, що призвело би до дипломатичної кризи відносно будь-якої країни ЄС. Дев'ять з уже 22 ув'язнених німецьких громадян сидять нині у слідчому ізоляторі в Туреччині. Найвідоміші випадки - це нещодавно взятий під варту співробітник правозахисної організації Amnesty International Петер Штойдтнер (Peter Steudtner), журналіст Деніз Юджель (Deniz Yücel), котрий перебуває за ґратами вже 157 днів, а також перекладачка Мезале Толу (Mesale Tolu). Усім їм закидають терористичну пропаганду. Подібна "несправедливість" може торкнутися кожного, застеріг Ґабріель.
Тривала провокація
Те, що німецькі громадяни десь у світі опиняються за ґратами з різних причин - через злочини з застосуванням насильства, транспортні правопорушення, сексуальне насильство, - це буденність у глобалізованому світі і частина роботи німецьких дипломатів. Ґабріель сказав: "Ми повинні у кожному випадку боротися за визначений нормами міжнародного права консульський доступ". Це для дипломатів афронт, тривала провокація. Також і для міністра закордонних справ, і особливо для канцлерки. Але ідеться про більше. Ідеться про відхід від базових європейських цінностей, про відмову від верховенства права (включно з надійністю) і демократії.
Чи на цьому тлі є достатніми зроблені Берліном кроки у питанні рекомендацій щодо подорожей до Туреччини, інвестиційних кредитів і експортного поручительства? Більш жорсткі рекомендації міністерства закордонних справ щодо подорожей до Туреччини, як видається, є лише деталлю. Сильніший ступінь - застереження щодо поїздок (чинне для 25 країн), очевидно відлякує відомство, ймовірно, через загрозу позовів щодо відшкодування від організаторів туристичних поїздок. Але із речення: "Особам, які з приватних чи бізнесових причин подорожують до Туреччини, рекомендовано також і за короткочасного перебування вносити себе у консульствах і посольствах у списки німців, що перебувають за кордоном", - просто-таки кричить застереження і від поїздки у відпустку на сонячні пляжі.
Кожна подорож пов'язана з ризиком. Варто її оминати. Також і оголошена Ґабріелем зміна курсу у поручительстві за німецькі підприємства, які інвестують у Туреччині, матиме наслідки - радше для країни, розташованої по обидва боки Босфорської протоки, ніж для німецької економіки, котра нині дуже потужна. Це сигнал економіці, що Берлін більше не довіряє Туреччині. Німецькі експортери після заяв Ґабріеля вже заявили, що рахуються зі "значним скороченням" експорту, але жодних "хитань" не очікують.
Цінності мають свою ціну
Так, відстоювання європейських цінностей може також мати свою ціну. У той час, коли телевізійні канали цього четверга очікували на промову Ґабріеля, що затримувалася, один із них транслював райдужний турецький рекламний ролик. Це дратує. Тоді коли видавництво Springer стійко бореться за свого кореспондента Деніза Юджеля та висвічує гасло "FreeDeniz" над Берліном, газети цього видавництва (так само, як і інші німецькі газети) рекламують на великих площах таку прекрасну Туреччину. Це так само дратує. Той, хто хоче дотримуватися цінностей, мусить бути готовим заплатити за це свою ціну.
За майже два місяці до виборів до Бундестагу, тобто вже під час передвиборної кампанії, Ґабріель наголосив на тому, що проговорив і узгодив свій крок із канцлеркою Анґелою Меркель та її суперником Мартіном Шульцом. Виглядало так, що федеральний уряд і партії, які його формують, спільно відстоюють жорсткіший курс щодо Туреччини. Лише наприкінці виступу Ґабріель дав зрозуміти, що він - спільно з Шульцом - охоче вдався б до ще більшої жорсткості стосовно Анкари. Він сказав, що, зокрема, залюбки заморозив би переговори на європейському рівні щодо митного союзу між ЄС та Туреччиною. Соціал-демократи хочуть забезпечити собі шлях для відступу? Чи вони підозрюють, що теперішні дії Німеччини не вразять Анкару? Утім, шлях пана Ердогана давно веде геть від Європи - не лише від Німеччини.