Коментар: Місія в Афганістані змінила й Німеччину
29 грудня 2014 р.
"Місію виконано"? Врожай опію в Афганістані є високим, як ніколи, а кількість терактів, які здійснюють бойовики "Талібану", також побила нові рекорди. Навіть у провінції Кундуз, де раніше дислокувався Бундесвер, повстанці влітку на короткий час підняли свій прапор, що є символічним. Вже є побоювання, що між "Талібаном" та "Ісламською державою" йдуть перші переговори. Величезні території країни більше не перебувають під контролем і без того корумпованої влади, а підпорядковуються місцевим "військовим лордам". Столиця, яка так добре охороняється, теж більше не є безпечною - теракти множаться і там. Коротше кажучи: успішною місію назвати не можна.
Але говорити про повну поразку теж було би неправильно. У рамках місії Міжнародних сил з підтримки безпеки в Афганістані (ISAF) були збудовані лікарні і школи, зараз заняття відвідують стільки дівчаток, як ніколи. І це заслуга, перш за все, роботи громадських ініціатив для країн, що розвиваються. Усе це стало би неможливим без дійсно невичерпної фінансової допомоги ззовні і без присутності в країні іноземців, у тому числі солдатів Бундесверу. Афганістан змінився.
Але й Німеччина теж змінилася. Коли 13 років тому Бундесвер увійшов у провінцію Гіндукуш, солдати наївно вірили в те, що ця місія пройде за балканським сценарієм. Усі думали, що "Талібан" після терактів 11 вересня 2001-го був розбитий унаслідок бомбардувань, а в Афганістані скоро буде встановлено мир, так само, як це було в Боснії і Герцеговині та Косово. Вони думали, що зможуть завоювати серця населення, якщо просто подарують людям на вулиці шоколадку і розкажуть їм про свої проекти, спрямовані на відновлення країни. У це важко повірити, але на початку місії солдати приїжджали на базари Кундуза на куплених на місцевому ринку японських автомобілях, а не на бронемобілях.
Однак спочатку подалі від патрульних доріг, а потім і зовсім відкрито у країні почав формуватися опір. Німецькі військові неочікувано для себе зіткнулися з місцевими бойовиками. У лавах Бундесверу з'явилися вбиті та поранені, а пережиті в Афганістані жахливі події навіть удома переслідують німецьких солдатів із травмованою психікою після повернення на батьківщину. А були ж і ті, хто додому взагалі не повернувся.
Про "війну" політики не наважилися говорити навіть тоді, коли в Німеччину стали привозити все більше домовин. Потім один із офіцерів віддав наказ про бомбардування бензовоза поблизу Кундуза. Загинули невинні мирні жителі. Бундесвер перетворився на злочинця. Підтримка населенням Німеччини місії Бундесверу танула на очах, уряду довелося давати пояснення.
Усе це визначило лінії сьогоднішньої зовнішньої політики Німеччини. Цим пояснюється зволікання в ухваленні рішень з боку ФРН щодо доцільності повітряних ударів по Лівії, а тепер і щодо місії проти "Ісламської держави" в Іраку та Сирії. Німеччина - пацифістська країна, і більше не через збляклий комплекс провини з часів Другої світової війни, який все більше набуває рис ритуалу, а внаслідок місії ISAF. Ціле покоління офіцерів у рядах Бундесверу стали учасниками реальних військових дій. Цей досвід, який вони привносять у роботу міністерства оборони, суттєво впливає на політику.
Відправивши місію до Афганістану, ФРН запустила певний процес, який тепер навряд чи можна зупинити. Нині світова громадськість і в майбутньому очікуватиме від Німеччини, що вона не залишатиметься осторонь - це стосується і продовження місії в Афганістані, і нового мандату для дій у регіонах, населених курдською меншістю. Щоб узаконити ці дії, Німеччині довелося розсунути рамки своєї конституції ще ширше. І хоча ця місія повинна обмежитися навчанням курдських бійців руху пешмерга, прикладу Афганістану має бути достатньо, щоб зрозуміти, як швидко Бундесвер може опинитися в центрі реальних військових дій. Чи знайде Німеччина золоту середину між своїм прагненням до миру і взятою на себе політичною відповідальністю, покаже час.
З іншого боку, в Афганістані побували вже багато чужинців - персів, греків, гунів, монголів, арабів, англійців, були там радянські війська і тепер солдати ISAF. Їхня присутність не пройшла для Афганістану безслідно, проте, зрештою, хвилі історії завжди замикалися над чужинцями. А Афганістан залишався Афганістаном.