Коментар: Москва хоче, щоб у Сирії гинули люди
Люди продовжують гинути. І війна у Сирії не припиняється. А режим у Дамаску за підтримки Росії (так і хочеться написати: свого радянського товариша по зброї) протягом останніх кількох днів наступає жорсткіше та агресивніше, ніж у минулі кілька тижнів, збільшуючи таким чином число цивільних жертв. Люди у Сирії далі гинуть, страждають, рятуються втечею. А переговори у Женеві поки відкладено.
Швидкого прогресу і не можна було очікувати
Ніхто і не розраховував на те, що переговори одразу підуть як по маслу. Тільки на підготовку до них сторони витратити багато місяців. Ще минулого тижня їх офіційний початок було на короткий час відкладено. І тоді делегати від різних сторін не говорили між собою, а сиділи у різних кімнатах, та спілкувалися лише у своїх колах. Така ситуація не могла додавати впевненості.
Ці кілька днів у Женеві дали чітко зрозуміти, наскільки все зараз взаємопов'язано: Дамаск, Женева, Лондон, Москва та Берлін, політика, економіка та релігія, стара європейська мрія та новий націоналістичний популізм, національне та глобальне. Саме так, глобальне. Це накладає свій відбиток і на глобалізацію: що у двері стукають злидні, по сусідству може мешкати тероризм, а війни стають гібридними. І ми хочемо перемкнути канал телевізора, коли в Алеппо або Хомсі й далі гинуть люди.
У Сирії вирує війна. У Женеві - провал переговорів. У Лондоні говорять про додаткові мільярди допомоги для нужденних біженців. У Берліні канцлерка Анґела Меркель перебуває під градом критики. А у Москві Володимир Путін обіймає колишнього прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера та мило бесідує з нинішнім - Горстом Зеегофером. Ціни на нафту падають, невпевненість у завтрашньому дні зростає.
Час політики та дипломатії
Під час криз настає час для політики та дипломатії. Це і стосується сьогоднішньої ситуації, і так було завжди. Зараз це є дійсним для конфлікту в Сирії ще більше, ніж перед початком женевських переговорів. Вони залишаються єдиним можливим механізмом припинення війни. Тепер треба дочекатися 25 лютого, коли сторони, як заплановано, мають знову зустрітися у Женеві.
Події останніх днів були драматичними: представники сирійської опозиції, передусім Вищий комітет з переговорів, висунули у Женеві вимогу припинити атаки на цивільне населення та розблокувати обложені міста, де почався голод. У той самий час війська Башара Асада та російські військово-повітряні сили активізували свої атаки, що призвело до ескалації конфлікту.
Державний секретар США Джон Керрі прямо звинувачує Москву і Дамаск в тому, що вони хочуть зірвати мирний процес. Такий сценарій - коли усі залежать від усіх - лякає. Лякає ще й тому, що ключ до вирішення конфлікту знову лежить у Москві. А Путін не подає жодних ознак готовності до політичних дій у консенсусі з міжнародною спільнотою. Цього року, який багато хто вважає вирішальним, він робить ставку на військове вирішення. І у нього виявляється надто багато союзників.