Тож чим виявилася ця кліматична конференція ООН в Бонні? Успіхом, як це хочуть розтлумачити нам переговірники від країн-учасниць? Ігноруванням кричущості кліматичних змін, як розповідають екологічні активісти? Правда і цього разу, схоже, десь посередині. Переговірники праві: від самого початку було зрозуміло, що в Бонні говоритимуть лише про дуже складні, надзвичайно технічні деталі Паризької кліматичної угоди 2015 року. Приміром, про те, як близько 190 країн-членів ООН можуть порівнювати між собою власні національні цілі на виконання угоди. Це звучить не дуже цікаво. Та й остаточні рішення щодо цих питань ухвалюватимуть лише через рік на наступній кліматичній конференції в Польщі. Так, кліматичний караван просувається вперед настільки повільно, і все кружляє навколо "священної корови" всіх конференцій ООН - підсумкової одностайності. Аби бачити в цьому якийсь позитив, потрібно мати дуже багато оптимізму та терпіння.
Вугільна енергетика: мегапроблема
Екологічні активісти насипали в Бонні солі щонайменше на одну рану - ще ніколи на кліматичних конференціях ООН не говорили так багато про вугільну енергетику. Яка ще й досі жива - у Китаї, Індії, США, попри всі намагання просувати відновлювані джерела енергії. І передусім у Німеччині, яка як країна-господиня змушена була мати справу з незручними запитаннями, адже, судячи зі всього, не в змозі досягнути власних кліматичних цілей. Хіба це не німці люблять показувати себе передовими поборниками захисту клімату?
Очікування від промови німецької канцлерки Анґели Меркель були нереалістичними, адже від початку було зрозуміло: вона не може назвати дату, до якої Німеччина відмовиться від вугільної енергетики. Адже вона досі не знає, чи буде і далі очолювати уряд у Берліні, а якщо так, то хто буде коаліційними партнерами. 23 держави заявили в Бонні, що хочуть уже скоро відмовитися від вугілля- Німеччини серед них немає. Це пов'язано з тим, що уряд, який нині лише виконує обов'язки, таких далекоглядних рішень приймати не може. Можна сказати: невдалий момент.
Після паризької ейфорії
Стає зрозуміло: після паризької ейфорії два роки тому перед міжнародною кліматичною політикою знову стоять великі завдання. Клятви, дані 2015-го, потрібно тепер утілювати в життя, а це непросто. Та й загалом із геополітичної точки зору, час для багатосторонніх угод виглядає несприятливим: деспотів і націоналістів у Східній Європі, Туреччині та в США питання захисту клімату особливо не хвилюють.
США: в ізоляції, принаймні - уряд
Але, тим не менш, ключове слово США: позаду ті часи, коли всі держави дивилися на США, на зрушення їхньої кліматичної політики то вперед, то знову назад. То блокада, як у часи правління республіканців, то прогрес, як за Барака Обами. Фундамент уже закладено й без них. Країни, що розвиваються, країни з перехідними економіками та провідні індустріальні держави співпрацюють одна з одною, виділяють гроші на пристосування до кліматичних змін, формулюють цілі. Окремі міста та регіони, зокрема, й зі США, вразили в Бонні чітким меседжем: усі вони не спиняться під тиском Дональда Трампа, який заперечує існування кліматичної проблеми.
… далі буде
Але всього цього, все одно, замало. Адже часу залишається дедалі менше, це правда. Водночас іншої платформи, аби вирішити проблему людства під назвою "зміна клімату", немає. А тому: далі буде.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.