Невеликий хепі-енд у відносинах між РФ та Україною
Надія Савченко тепер на свободі. Для неї це означає кінець стражданням. Майже два роки перебувала вона в російському ув'язненні, після того як у червні 2014 року її, імовірно, викрали з Донбасу й переправили до Росії. Скандальний процес, який не мав нічого спільного з принципами верховенства права, закінчився вироком, що передбачав для неї 22 роки ув'язнення. Тепер вона нарешті повернулася на свою батьківщину.
Крім того, хепі-ендом завершився також процес навколо двох російських військовослужбовців Олександра Александрова та Євгена Єрофеєва. Їх теж захопили у полон під час бойових дій на Донбасі. В Україні їм довелося стати фігурантами процесу, на якому їх звинуватили у підтримці тероризму та участі у війні. Після оголошення судом у Києві вироку на них теж очікувало тривале ув'язнення.
Ще й досі є занадто багато інших жертв
У політичному плані нарешті щось у відносинах між Росію та Україною відійшло у минуле. Той факт, що відбувся обмін відомими полоненими, - справді перша цього року добра новина навколо конфлікту щодо Криму та Донбасу. Але самій війні на Донбасі ще далеко до політичного вирішення. І це попри усі спроби посередництва з боку міжнародної спільноти, в яких провідна роль належить Німеччині та Франції. Однак і цього тижня у неоголошеній війні Росії проти України були загиблі.
Війна вже забрала життя понад дев'яти тисяч людей. Більшість з них - мирне населення. Ще й дотепер сотні людей вважаються військовополоненими. Переговори в межах контактних груп у Мінську щодо їхнього звільнення вже впродовж місяців тупцяють на місці. Тож звільнення Савченко та двох російських військовослужбовців не може затьмарити той факт, скільки людей, як і раніше, є заручниками українсько-російського конфлікту. Найвідоміший серед ув'язнених українців - режисер Олег Сенцов. Як і Савченко, його засудили під час показового судового процесу. Коли ж нарешті звільнять його та інших ув'язнених українців?
Савченко та обидва російські громадяни символізують те, як людей просто перемелюють жорна державних інтересів. Їхнє звільнення ще не означає поворотної віхи. Це треба було давно вже зробити хоча б з елементарних гуманітарних міркувань. Але вони стали фігурками на політичній дошці та предметом політичного торгу, масштаб якого поки що не відомий. Схоже на те, що Александров та Єрофеєв виконували на Донбасі завдання російської військової розвідки - ГРУ. Тож Кремль ніколи офіційно не захищав обох згаданих громадян Росії.
Нова надія на мирний процес?
Ще й по сьогодні Росія заперечує будь-яку відповідальність за війну. Лише тоді, коли керівники в Кремлі візьмуть на себе відповідальність за свою неоголошену війну проти України, можна буде говорити про справжній перелом. І лише тоді було б доцільно для Заходу переглянути свої санкції проти російського державного керівництва. Звільнення військової льотчиці Савченко - поки що не більше ніж невеличке свідчення бажання Кремля прибрати політичні камені спотикання зі шляху.
А Україна? Для більшості українців Савченко - героїня, яка мужньо захищала свою батьківщину проти російської агресії. Її фото вже багато місяців поспіль висить на трибуні Верховної Ради. Для Петра Порошенка її звільнення - важливий політичний успіх, який йому конче потрібен після двох років президентства. Але це ще не доказ того, що він нарешті готовий підтримати у повному обсязі такі непопулярні в його країні мінські мирні угоди.