Славні роки соціал-демократії добігають кінця і в Швеції. Втім, партія, яка десятиріччями домінувала в країні та ощасливила її безпрецедентною системою соціального забезпечення, не впала так глибоко, як очікували. Так само не стало таким стрімким, як передбачали опитування та політичні оглядачі, піднесення правопопулістів зі "Шведських демократів". Як і в інших європейських країнах, наступ ультраправих у Швеції супроводжувався значним інтересом з боку мас-медіа, які, здавалося, буквально закидали їх до уряду. І, як і всюди, переважна більшість виборців проголосувала проти популістів та їхньої отруйної риторики.
Кінець шведської винятковості
Багато шведів непокоються щодо нового шляху, яким тепер може піти їхня країна. Зразкову скандинавську країну, яка десятиліттями виглядала гуманітарною наддержавою, наздогнав тренд, який встиг стати європейською нормою. Здавалося, Швеція була понад національним егоїзмом, політикою конфронтації та ксенофобії. Правопопулісти тепер показали, що ці думки та почуття були просто глибоко заховані під добре натягнутою маскою гармонії. Шведи зовсім не обов'язково є кращими людьми, вони теж стали жертвами почуттів непевності та страху перед втратою власного добробуту, що перетворюються на ксенофобію.
До того ж результати виборів у Швеції доводять - заяви, що клас економічно знедолених начебто сприяє піднесенню нових правих, є нісенітницею. Шведська економіка стабільно зростає, рівень безробіття в країні дуже низький, соціальна держава працює. Втім, навіть тут розрив між бідними та багатими дещо збільшується, тож деякі громадяни вважають це наступом на своє право на тихе та безпечне життя. Винних знайшли швидко - це мігранти. "Шведські демократи" завдячують своїм успіхом почуттю непевності, яке вони сіють у людях. Вони використовують соціальну ізоляцію та пропагують шведський націоналізм, який виглядає старомодним та навіть смішним, проте є дуже ефективним. Це робить "Шведських демократів" братами по духу "Альтернативи для Німеччини" та схожих партій у Європі.
Відмова від індивідуальності
Традиційним шведським партіям доведеться покинути своє тихеньке життя та підточити свої політичні програми. Їм також потрібен новий стиль лідерства. Досі успішним в країні був якомога непомітніший тип політика - такий собі профспілковий активіст зі свого району, проте в нього більш немає шансів. Це довели передвиборчі теледебати в Швеції, на яких риторично домінував правопопуліст Їммі Окессон. Соціал-демократам та консерваторам потрібні не безликі бюрократи, а партійні лідери, які володіють яскравою індивідуальністю та можуть представити себе, достукатися до сердець виборців.
Теперішні лівий та правий блоки також повинні пересилити себе та взятися до пошуку демократичних спільностей, на яких вони можуть збудувати нові коаліції. Нідерланди продемонстрували, як це можна зробити. І якщо вони розумні, то зможуть проігнорувати заклики популістів поділитися шматочком влади. Приклад "Руху 5 зірок" в Італії показує, як праворадикальна "Ліга Півночі" захопила стерно та катастрофічно послабила партію більшості, що пішля на коаліцію з ними.
Нова доба
Чи готові лідери шведських соціал-демократів та консерваторів до таких кроків політичної проникливості та зрілості - питання відкрите. Їхні перші заяви після виборів про це не свідчать. Але від цього залежить їхнє власне майбутнє та майбутнє Швеції як стабільної демократичної держави.
У будь-якому разі в Швеції починається нова доба, і культура дружнього співжиття залишилася в минулому. Політики та громадяни мають навчитися, як відкрито поводитися з суспільними конфліктами. Передусім вони повинні протиставити отруйній риториці правопопулістів своє бачення сучасної Швеції. Це прикро, але ліберальна Швеція, на жаль, стала такою ж, як і інші країни, - повною сумнівів та непевності у пошуку свого місця в небезпечному та складному світі.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.