Президент Росії Володимир Путін спростив процедуру надання громадянства РФ мешканцям самопроголошених "Донецької та Луганської народних республік", які, за українським законодавством, є окупованими територіями. У тримісячний термін ці особи можуть отримати від російського МВС заповітний паспорт. Це рішення, кажуть, готувалося з 2018 року, коли ухвалювалися поправки до законодавства, і вже тоді було відомо, що мова йде саме про громадян України. Як воно може вплинути на життя жителів маріонеткових республік і російсько-українські відносини?
Кремль повертає борг?
Навіть серед тих, хто категорично не підтримує рішення Володимира Путіна розпочати прискорену роздачу паспортів жителям так званих "ЛНР" та "ДНР", багато хто визнає: це вперше, коли рішення Москви може комусь допомогти. Що було до цього? Вторгнення бойовиків з Росії у Слов'янськ, військові дії за участі російських військовослужбовців, які буцімто були у "відпустці", сотні тисяч біженців, тисячі вбитих, зруйновані міста.
Тепер постраждалі, принаймні та їхня частина, що і насправді прагнула до Росії, зможуть набути в спрощеному порядку російське громадянство, як їм і обіцяли від самого початку ідеологи так званої "російської весни". Помічник російського президента Владислав Сурков, відповідальний за український напрямок кремлівської політики, називає рішення Путіна саме виконанням обов'язку.
Поїхавши до Росії, жителі ніким не визнаних "ЛНР" та "ДНР" тепер зможуть жити, лікуватися, працювати та отримувати пенсію - якщо знайдуть, де там зареєструватися. Можливо, життя тих, хто поїде, не стане більш заможним, але точно буде безпечнішим. Зате Росія отримає нові та дешеві робочі руки у повній відповідності із підписаною Путіним також у кінці 2018 року Концепцією міграційної політики РФ. Тепер зрозуміло, що концепція, як я і припускав тоді, писалася під українців та мігрантів із Центральної Азії.
Абхазький сценарій для "ЛНР" та "ДНР"?
Проте в діях Кремля є неабияка частка брехні. В інтернеті вже з'явилися методички з отримання громадянства і навіть з них зрозуміло, що все не так просто, як у роз'ясненні МВС Росії. Треба, наприклад, оформити паспорт однієї з так званих народних республік. І це вже серйозна перешкода, оскільки цей паспорт сьогодні мають лише близько 10 відсотків їхніх мешканців - в основному місцеві чиновники та силовики, які тепер мають пріоритет.
Швидко роздати замість іще радянських паспортів російські, як це було в Абхазії або Південній Осетії, просто не вийде. Та й технічно це нереально - там мова йшла про десятки, максимум сотні тисяч, а тут - про мільйони. Зрештою, раніше російське громадянство роздавали прямо у невизнаних республіках, а тепер незрозуміло, чи треба буде охочим особисто їхати через кордон до Ростовської області? Що означає у повідомленні МВС фраза "Прийом заяв буде здійснюватися через уповноважених осіб ДНР та ЛНР"?
Якщо не возити спеціально автобусами, то, наприклад, більшість пенсіонерів, серед яких багато самотніх, очевидно нікуди не доїде. А їх у невизнаних республіках за оцінками колишнього російського депутата Іллі Пономарьова, близько 600 тисяч. Це було би додатковим навантаженням у близько двох мільярдів доларів на рік для бюджету російського пенсійного фонду, яке могло би лягти на нього вже у 2019 році. Але, мабуть, так і не ляже, тому що Кремль, як завжди, переслідує глобальні політичні цілі, а не допомагає простим людям.
Донбас відчалює?
Що б не заявляли кремлівські ідеологи і пропагандисти, головне, що їх турбує у зв'язку з новим указом Володимира Путіна, - це його політичний ефект, а зовсім не долі мешканців маріонеткових республік. Вони на те і маріонетки, щоби Кремль ними маніпулював у своїх зовнішньополітичних інтересах.
Активні прихильники поновлення повноцінних воєнних дій, наприклад, сподіваються вже зараз, що це тільки початок. Їм хочеться, щоб Москва або скоріше визнала обидві маріонеткові республіки за південноосетинським сценарієм, тобто з метою "захисту своїх громадян", або відправила на їхню територію "миротворчий контингент", а потім, в обох випадках, пішла би на Київ, як багато хто побоювався у 2014 році.
Це навряд чи зараз можливо, але все ж помітно, що ситуація перезавантажується і Кремль стрімко повертає її до стану 2014 року. Остаточно зрозуміло, що Москву мало цікавило, хто переможе на українських президентських виборах, - у неї вже був план.
Будь-який переможець мав побачити готовність роздати паспорти, а значить, у перспективі, і відмовитися від плану реінтеграції Донбасу до складу України. Регіон, повний російських громадян, уже точно ніхто нікуди не візьме, та і не віддасть. З цієї точки зору, вимога України скликати Радбез ООН цілком логічна, оскільки мова йде про крок на шляху до повної анексії території.
Утім, треба розуміти, що Кремль поки просто підвищує ставки та чекає, чи не "прогнеться" українська сторона. У разі покірності нової влади України буде цілком можливим до 2020 року відіграти все назад, враховуючи масштаби операції з роздачі паспортів. Ну а якщо Київ буде різко заперечувати, то і до розморожування конфлікту російська влада, схоже, також готова. Росіянам у цьому випадку треба готуватися до нових сусідів-біженців та нових западних санкцій.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.