Коментар: Коаліція з РФ у боротьбі проти терору необхідна
Коаліція з Росією в боротьбі проти так званої "Ісламської держави" - веління часу. Президенти Франції і США Олланд і Обама явно схиляються до цієї думки. Німеччині варто піти за ними - але без лірики та ілюзій про партнерство з Росією. Не варто й мріяти про "квітучі сади демократії" на Близькому Сході, щойно сирійський диктатор Асад буде відсторонений від влади.
Путін не стане партнером за духом
Президент Росії Путін наших цінностей, насправді, не поділяє. Доказ тому - агресивна політика Кремля щодо України та анексія Криму в порушення міжнародного права. Тому санкції проти Росії, в принципі, повинні зберігатися. Ну а сирійський диктатор Асад і зовсім в партнери не годиться. Він - один з винуватців спіралі насильства в Сирії. Ніхто не може заперечувати його відповідальності за чверть мільйона вбитих і хвилю біженців.
Путін готовий діяти в Сирії не з гуманітарних міркувань, а з власних геополітичних інтересів. Ясно, як день, що Кремль намагається використати шок від терактів у Парижі, щоб подолати міжнародну ізоляцію, реалізувати свою політику і знову утвердитися в статусі великої держави. Не можна забувати і про те, що Росія, починаючи з 2011 року, надає дипломатичну підтримку Асадові і таким чином звалила на себе частину провини за війну в Сирії.
Вимоги "реальної політики"
Чи означає все це, що треба апріорі відкидати в боротьбі проти "Ісламської держави" співпрацю з Росією і, отже, з Асадом? В жодному разі! Міжнародні проблеми не завжди вдається вирішувати в колі однодумців.
Згадаймо, що війну в Сирії підігрівали і союзник по НАТО Туреччина, і Саудівська Аравія. А серед противників Асада в лавах так званої "Вільної сирійської армії", є й угруповання, які після повалення Асада не зупиняться перед геноцидом мільйонів алавітів. Це що, партнери за духом? І, нарешті, не можна не визнати, що частина сьогоднішніх проблем регіону - наслідок небезпечної інтервенціоністської політики США в роки правління Буша-молодшого.
Визначити конкретні цілі та умови
Коротше кажучи, замість високоморальних декларацій про те, з ким співробітництво неприпустиме, після терактів у Парижі треба зосередитися на цілеспрямованій реальній політиці. Назвати конкретні цілі та умови. Насамперед необхідно повністю знищити ісламську секту кінця світу під назвою "Ісламська держава" - в Сирії, Іраку та Європі. Для цього необхідно чинити тиск на прихильників "Ісламської держави" в країнах Перської затоки і налагодити тісну військову координацію з Росією. Зрештою, який сенс нарікати на те, що Кремль окопався в Сирії на власних військових базах і став важливим гравцем в конфлікті? І нехай собі Путін використає собі це в пропагандистських цілях, важливо, щоб Захід не здавав позицій в українському питанні.
По-друге, після знищення "Ісламської держави" необхідно в рамках конференції за типом ОБСЄ домогтися миру і стабільності в усьому регіоні, навіть і ціною того, що Асад збереже владу у решті Сирії. Альтернативою був би подальший розгул насильства і страждань. І небезпека розповзання цієї пожежі в Європі, Африці та Азії.
Автор: Інґо Маннтойфель, керівник відділу Європи та головний редактор російської редакції DW