Католицька церква Папи Римського - моральний банкрут
Я вперше відвідав Бостон у 2002 році, невдовзі після того, як стали відомі факти про сексуальні домагання і насильство з боку представників духовенства католицької церкви США, а також про приховування цих фактів протягом десятиліть. Тоді мене, молодого практиканта новинної редакції телеканалу ZDF у німецькому Майнці, на два місяці відправили проходити практику до студії ZDF у Нью-Йорку. Будівля ZDF, що розташована на пагорбі Лерхенберг на околиці Майнца, височіє над містом неначе середньовічний монастир: висока, імпозантна, яку добре видно звідусіль. До нього стягуються на роботу люди з околиць, як до монастиря у Середньовіччя. Майнц є католицьким містом. І я не міг собі уявити, що колись муситиму як журналіст повідомляти про сексуальні домагання до великої кількості дітей з боку священиків. До мого прибуття до Бостона це видавалось абсолютно нереальним. Але там я поговорив з Мітчеллом Гарабедяном, адвокатом жертв, який спокійно і виважено представив мені своє бачення того, що відбулось.
Жах на усіх континентах
Після виходу на екрани фільму "У центрі уваги" (в оригіналі Spotlight. - Ред.) в 2015 році скандал із сексуальними домаганнями у церкві у Бостоні увійшов в історію. Одним із героїв стрічки був і Мітчелл Гарабедян. Коли я його знову зустрів під час панельної дискусії на юридичному факультеті Гарвардського університету в Кембриджі, що неподалік від Бостона, він не зміг згадати інтерв'ю, яке давав мені 14 років тому. З того часу польського Папу Римського Івана Павла ІІ змінили на чолі церкви Папи з Німеччини Бенедикт XVI та Аргентини Франциск. І на папство усіх трьох голів церкви була накинута тінь скандалів, пов'язаних із сексуальними домаганнями. Після бостонських викриттів світло пролилося на випадки сексуального насильства в Австралії, Ірландії, Німеччині, на Філіппінах та в Танзанії. На усіх континентах. У всьому християнському світі. Жах, зневіра, розчарування, біль, лють - ці емоції розділяли віруючі повсюди на Землі.
Цей скандал об'єднує вірян, зближує їх та налаштовує на боротьбу з духовенством. Водночас він призводить до того, що сотні тисяч людей виходять з католицької віри. Ці диявольські дії, якими служителі господа закладали сакральний зміст у свої сексуальні ігри, не вписуються в уяву жодного порядного католика. Тому і можна зрозуміти, чому дехто з віруючих бачить у цьому руку самого сатани. Але правда, схоже, радше в тому, що система, в основі якої лежать відмова від повноцінного сексуального життя та закриті чоловічі клуби, призвела до цього огидного розгулу. Церква Папи Римського, у якій діє правило целібату, є моральним банкрутом, вона сама себе знищила. Ми переживаємо нині найбільш доленосний для церкви момент з часів Реформації. І на даний момент важко уявити собі щось, що б могло врятувати її від остаточного занепаду.
Новина як бомба
Адже зараз сам Папа Франциск опинився у центрі скандалу. Колишній апостольський нунцій у Сполучених Штатах, архієпископ Карло Марія Вігано відкрито закинув Папі, що той ще з 2013 року знав про звинувачення (в сексуальному насильстві. - Ред.) на адресу колишнього архієпископа Вашингтона Теодора Маккерріка. Ця новина пролунала, немов бомба, у день, коли Франциск завершив свою подорож до Ірландії. Під час цієї поїздки він зустрівся з жертвами сексуальних домагань, щоб попросити вибачення перед людьми за той біль, який завдала їм очолювана ним церква. Через скандал католицька Ірландія почала свої відносини з Ватиканом з нової сторінки.
Нещодавній скандал із сексуальними домаганнями у церкві, що розгорівся в американському штаті Пенсильванія, не є останнім. Так само не був першим скандал у Бостоні 2002 року. Він був лише першим, про який стало відомо. А до цього ще було багато десятиліть і століть, у темряву яких, у темряву ризниць та будинків священиків, не потрапляло світло критичного погляду громадськості. У ці часи церква була настільки могутньою, що ніхто не міг зупинити її на шляху знищення душ - тих душ, для порятунку яких, власне, вона начебто була створена. Настав час, коли треба виполоти бур'ян, не вирвавши при цьому пшеницю, як господь говорить у Євангелії від Матвія. Чи вдасться це зробити у церкві, де кругову поруку закидають навіть Папі, під великим питанням. У будь-якому разі, господь стоїть на боці слабшого, а не на стороні духовенства.
Александер Ґерлах є консультантом програми "Захист демократії" Адамс Хаусу у Гарвардському університеті, старшим науковим співробітником у Раді з питань етики в сфері міжнародних відносин аналітичного центру Карнегі та Інституту релігійних та міжнародних досліджень при Кембриджському університеті, професором етики та теології Лейпенського університету Люнебурга.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.