Коментар: Зробіть нарешті щось!
І знову починаються глобальні торги довкола кліматичних цілей. Йдеться про те, щоб нарешті зобов'язати усі країни до заходів, які б утримаои підвищення середньої температури на планеті у межах магічних 2 градусів за Цельсієм. Тоді б можна було якимсь чином вберегтися від найгірших наслідків кліматичних змін, сподіваються вчені.
Остання спроба наблизитись до цієї мети зазнала катастрофічної поразки 2009 року в Копенгагені. Відтоді у цій сфері панує стагнація, якщо не брати до уваги окремих незначних спроб змінити ситуацію.
Метеорологи б'ють на сполох
2015-й рік був найтеплішим від початку погодних спостережень. Водночас він став піком найтеплішої п'ятирічки в історії. Науковці повідомляли про катастрофічні зливи, зокрема у Китаї та Латинській Америці. Буревії спричинили рекордні збитки, наприклад, на Філіппінах. А островам у Тихому океані загрожує зникнення, і вони дедалі безпорадніше сигналізують про біду.
Лише повні невігласи, котрі заривають голову в пісок та не бажають бачити небезпек, ще можуть заперечувати загрозу нашому майбутньому через наслідки кліматичних змін. На жаль, до них належить і Республіканська партія у Сполучених Штатах. Але президент Барак Обама нині дедалі більше розглядає угоду про клімат як частину своєї політичної спадщини. Навіть Китай - забруднювач номер один у світі - готовий принаймні оголосити про зменшення своїх викидів вуглекислого газу.
Радше декларація намірів, аніж зобов'язання
Понад 170 країн до початку конференції в Парижі заявили про готовність взяти на себе певні зобов'язання. Але це не дає привід для оптимізму: навіть якщо усі обіцянки дотримаються, це означатиме зростання температури на землі на близько три градуси. А це надзвичайно багато, кажуть науковці.
Про те, що цих декларацій недостатньо, заявив вже і генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. Отож, вже на самому початку переговорного процесу виникли проблеми. Те, що цифри неправильно сумуються, - ще півпроблеми. США можуть підписати угоду лише в тому разі, якщо вона буде домовленістю на добровільних засадах. Міжнародну угоду зобов'язального характеру республіканська більшість у Конгресі заблокує. Це суттєве ускладнення.
Крім того, не розв'язані й решта питань: наприклад, яким чином поведе себе велика індустріальна країна Індія, чи отримають країни, що розвиваються, гроші від промислових держав, щоб витримати навантаження, і багато іншого.
Немає місця для національного егоїзму
Успіх кліматичної конференції залежить від величезної кількості деталей, від доброї волі усіх дійових осіб та від того, чи вдасться французьким дипломатам, які ведуть переговори, створити диво. Попередню роботу для цього вони провели. Але якщо в останній момент такі країни, як Польща, після зміни уряду блокуватимуть компроміс, доведеться кусати лікті від розпачу. У Парижі не залишилося місця для національного егоїзму, мова йде про майбутнє людства, а не про польські вугільні шахти. І це лише один типовий приклад із довгого списку спеціальних побажань та особливих випадків, які можуть загальмувати успіх на переговорах.
Усі метафори із годинниками, які показують без п'яти хвилин двадцяту годину, давно вже втратили свою актуальність. Цей кліматичний саміт мусить нарешті принести велетенський прорив у змінах клімату. Оскільки від першої угоди в Кіото ми втратили майже двадцять років. І чим більший розпач, тим голосніше хочеться кричати главам урядів у Парижі: не війна, не економічні проблеми, не криза з біженцями, жодна інша тема не є такою важливою, як ця - чорт забирай, ну, зробіть щось нарешті!