Звільнено вже більше половини школярок, викрадених три роки тому в місті Чибок. Загалом їх було 270. Це - дуже радісна новина і великий успіх нігерійської влади на чолі з президентом Мухаммаду Бухарі. За даними кампанії "Bring Back Our Girls" ("Поверніть наших дівчат"), у полоні терористів залишаються ще 113 школярок. Намагаючись звільнити викрадених дівчат, президент країни очевидно відкидає силовий сценарій. Натомість він шукав підтримку Червоного хреста і уряду Швейцарії. Звільнення дівчат для нього настільки принципове питання, що він не погребував навіть вести переговори з терористами. В обмін на дівчат було звільнено низку бойовиків - це, своєю чергою, можуть вважати успіхом у "Боко Харам".
У цьому сенсі після звільнення заручниць залишився неприємний присмак. Адже переговори і домовленості показують, що "Боко Харам" аж ніяк не є настільки переможеним, як це упродовж місяців подають нігерійські військові. Принаймні те крило терористичної організації, яке утримувало заручниць, має достатньо сил, аби протистояти урядовим військам.
Цінні для терористів "дівчата з Чибока"
Крім того, обставини звільнення засвідчують, що відомість дівчат стала для них одночасно і благословенням, і прокляттям. Загальнонаціональні й міжнародні кампанії на підтримку звільнення дівчат зробили їхнє викрадення символом безпорадності нігерійської влади. І привернули увагу всього світу до доти невідомого конфлікту на північному сході Нігерії. На тлі того, що на сотні інших викрадених дівчат і жінок ніхто не зважав, школярки з Чибока стали такими цінними, що ні влада, ні терористи не могли собі дозволити поставити під загрозу їхні життя.
Для їхніх викрадачів дівчата стали "страхуванням життя", адже ніхто не хотів брати на себе відповідальність за силовий штурм табору терористів, у якому їх утримували. І влада, і військове командування не раз це відкрито визнавали. З іншого боку, їхня відомість стала проблемою для дівчат. Щонайменше 21 дівчина після звільнення з полону торік не змогла повернутися додому до рідних сіл. Уряд побоюється, що дівчатка, які стали відомими на весь світ, знову можуть стати жертвами терористів.
А що буде далі? Чи можуть бути використані канали комунікації з терористами, аби домовитися з ними покласти край терору? Військові, вочевидь, зробили, що могли: бойовиків "Боко Харам" відкинуто і загнано в кут. Але вони досі можуть завдавати точкових ударів і тримають таким чином цілий регіон у непевності.
Причини терору залишаються
Саме зараз настав час взятися за причини терору. Це, з одного боку, навіть як для Нігерії просто кричуща бідність на північному сході країни. Тут може допомогти і міжнародна спільнота, підтримуючи тих небагатьох місцевих лідерів, які всерйоз займаються боротьбою з бідністю і відновленням зруйнованої освітньої системи.
Але і політичний тиск потрібен. Надмірне насильство, із яким поліція й військовослужбовці в перші роки боролися з тоді ще невеликим угрупованням "Боко Харам", лише спричинило їхню радикалізацію. Президент Бухарі пообіцяв, що за його влади силовики зважатимуть на права людини. Поступ є, але досі не зроблено висновки після брутальної силової операції проти шиїтської меншини наприкінці 2015 року. Це лише один із прикладів того, що Бухарі та його команді доведеться ще багато зробити.
Те саме стосується і боротьби з корупцією, у якій нігерійський президент щиро зацікавлений. Але повідомлення про зникнення грошей на допомогу тим же жертвам "Боко Харам" засвідчують, яким важким буде цей шлях.