Що спонукало колишнього федерального канцлера та колишнього голову Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder) піти на службу до російської енергетичної галузі, а разом з тим і Володимира Путіна, знає лише він сам. До таких безпрецедентних домовленостей Шредера критично поставилися як у ФРН, у тому числі і в його власній партії, так і за кордоном. Але це не примусило його зупинитись. Ще на посаді канцлера Шредер не робив таємниці зі своєї дружби з колишнім працівником КДБ. "Справжній демократ" Путін не забув йому цього. Коли восени 2005 року стало зрозуміло, що Шредер не залишиться на посаді канцлера, він знайшов для свого друзяки застосування в ролі голови комітету акціонерів Nord Stream AG - компанії-оператора газопроводу "Північний потік", яким газ постачається з Росії до Німеччини дном Балтійського моря.
Подяка за дружбу
Навіть цю посаду вважали непристойною, якщо не скандальною. Будучи канцлером, Шредер рішуче підтримував спорудження бажаного для Москви газопроводу, який відхиляли Польща та інші союзники Німеччини на сході Європи. Угода про будівництво "Північного потоку" була підписана буквально за 10 днів до виборів до Бундестагу в присутності Шредера та Путіна. На цій події канцлер висловив "подяку за дружбу". Путін справді ніколи не втрачав нагоди продемонструвати жести, які б свідчили про тісний зв'язок між двома політиками. За рік до того Шредеру та його дружині дозволили удочерити дівчину з дитячого будинку в Санкт-Петербурзі, а потім ще й хлопчика.
Шредер постійно обґрунтовував свою підтримку газопроводу, який тепер має бути розширений, тим, що його будівництво відповідає інтересам Німеччини. Однак той, хто збільшує постачання природного газу з Росії, не зменшує залежність від цього джерела, а збільшує її. І в цьому випадку це означає проблему, адже для Москви нафта та газ є не просто комерційними товарами, але й політичною зброєю. І Путін її вже використовував. "Але ніколи проти Німеччини!" - вигукують захисники пакту Шредера-Путіна. Вони посилалися на російську вірність договору (принаймні щодо ФРН) доти, доки Росія не обдурила свого старого партнера Siemens, відправивши його турбіни до Криму. У Берліні теж відчувають себе обдуреними й введеними в оману з боку Кремля.
На службі у Путіна
Оскільки Москва знову відстоює свої інтереси, вдаючись до радянських методів, у німецько-російських відносинах настало сильне погіршення. Натомість кар'єра Шредера у владному апараті Путіна, в якому головну роль відіграють нафтові та газові концерни, що керуються старими кадрами зі спецслужб, наближається до нового апогею - посади "незалежного директора" концерну "Роснефть". Цей Левіафан пожирає за наказом Путіна все, що знову має перейти під контроль Кремля (наприклад, рештки зруйнованого концерну ЮКОС). "Роснефть" також випльовує мільярди, якщо потрібно врятувати якийсь режим, приміром, такий, як венесуельського президента Мадуро. Про що б не йшлося як у середині країни, так і за кордоном, - "Газпром" і "Роснефть" служать Путіну.
Офіційне висування Шредера кандидатом у керівництво концерну "Роснефть" - це доказ довіри Кремля, який нічим не перевершити. Колишній канцлер каже, що це питання ще не вирішене, а збурення щодо цього - штучне, щоб допомогти Меркель у передвиборній боротьбі. Однак не канцлерка тепер стримано дистанціюється від свого попередника на цій посаді, а кандидат у канцлери від СДПН Мартін Шульц (Martin Schulz). Якщо Шредер погодиться на цю посаду, то це остаточно зробить колишнього канцлера помічником авторитарної системи, віддаленої від цінностей, за які бореться і соціал-демократія.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Бертольд Колер - відомий німецький журналіст, представник Frankfurter Allgemeine Zeitung.