Уже декілька тижнів поспіль у Євросоюзі збільшується число інфікованих коронавірусом. Про вибухове зростання захворюваності та другу хвилю пандемії, що буде набагато жахливішою за першу, розповідають вірусологи та багато журналістів.
Але якщо придивитися до цифр Європейського центру профілактики і контролю захворювань у Стокгольмі, то приводу для такого поширення паніки немає. Згідно з цими даними, цифри зростають не в Європі загалом, а у близько десяти осередків поширення інфекції, які можна локалізувати. У переважній частині Євросоюзу число інфікований залишається приблизно константним на низькому рівні. Завдання влади та систем охорони здоров'я - ізолювати ці осередки захворювань та розбити ланцюги поширення хвороби, які звідти виростають. Однією з відповідей може бути регіональне обмеження пересування людей, як у Барселоні, Лісабоні, Люксембурзі чи Антверпені. Повсюдний локдаун, не кажучи вже про закриття кордонів цілих держав, зовсім непотрібні. Проблемою не є подорожі самі по собі, а поведінка людей у місці призначення чи у себе ж на батьківщині.
Замість захоплюватися відмежуванням одних країн від інших, важливіше було б розбудовувати можливості тестування, зокрема обов'язкових масових тестів, з метою виявляти осередки заражень на ранній стадії. Тестування подорожувальників на кордоні Німеччини, яке мають запровадити з наступного тижня, - це лише невеличка частина необхідних тестових потужностей. Подібні заходи мають відбуватися на всіх внутрішніх та зовнішніх кордонах ЄС.
Туристи - не більш заразні, ніж місцеві
До речі, подорожувальники не є більш заразними, ніж молодь, що проводить вечірки в Берліні, або ж школярі в якомусь невеличкому місті, чи працівники м'ясокомбінату. Нові спалахи COVID-19, як кажуть вірусологи, можуть статися будь-де. Від державних кордонів чи, тим більше, громадянства людей це абсолютно не залежить. Із цього можна зробити висновок, що, приміром, школярів, студентів, учителів, які після літніх канікул повертатимуться до шкіл та університетів, потрібно регулярно через короткі проміжки часу перевіряти на коронавірус. Те ж саме стосується дитячих садків, співробітників великих і малих підприємств, міських адміністрацій, лікарень, будинків літніх людей та державних установ.
Читайте також: Іспанія знову перетворюється на осередок поширення коронавірусу
Зрозуміло, що це означає неабиякі інвестиції. Тестування потрібно фінансувати. Так і є, але в довгостроковій перспективі це все ж дешевше, ніж знову відправляти все населення по домівках. Другого чи третього повсюдного локдауну без урахувань справжньої ситуації з поширенням інфекції Європа собі дозволити не може. Аби зрозуміти це, достатньо подивитися на нищівні макроекономічні показники: лише в Німеччині ВВП впав на 10 відсотків через боротьбу з першою хвилею пандемії в березні та квітні. Просто взяти й навмання повторити це знову не можна.
Іще одна причина, чому не варто впадати в паніку, полягає в оцінках надлишкової смертності Європейського центру профілактики і контролю захворювань. Згідно з ними, кількість померлих через коронавірус у додачу до звичайної смертності залишається відносно низькою. Тим часом у лікарнях країн ЄС мало б з'явитися більше необхідних для боротьби з хворобою потужностей, зокрема й ліжок у відділеннях інтенсивної терапії. Там, де це досі не так, потрібно виправити ситуацію. Це так само, в будь-якому разі, дешевше, ніж знову відправляти економіку у вільне падіння карантинними заходами.
А що з рештою світу?
За допомогою спокійних та виважених дій ми повинні будемо пережити другу, третю і четверту локально обмежені хвилі коронавірусу. Дієвої вакцини, яка б захистила все населення, на горизонті поки що не видно. Ми повинні жити з вірусом без того, аби постійно поринати у фантазії про кінець світу. Люди й надалі заражатимуться, і так само надалі хтось помиратиме з чи від COVID-19. Це так само не має бути приводом для паніки в Європі.
Читайте також: Євросоюз після карантину: кордон, відкритий не для всіх?
Європа, певно, належить до найщасливіших частин світу під час цієї пандемії. Америка, Азія, Африка переживають експоненційне зростанні числа інфікованих першої хвилі. Це є справжнім приводом для переживань. Адже це може означати, що там мільйони людей помруть не лише від COVID-19, але й від наслідків викликаної пандемією економічної кризи. Якщо ми незабаром не почнемо відкривати кордони для США, Бразилії, Індії та багатьох інших держав, глобалізації може настати кінець. Замість закритих кордонів потрібні невпинне тестування та, за необхідності, ізоляція хворих.
Контакти, як між людьми, так і між бізнесом, у глобальному масштабі стають дедалі важчими. Наслідки цього розвитку передбачити поки що неможливо. Тож якщо щось і мало б викликати у нас паніку, так це оцей погляд з Європи на світ.