США та Куба зробили лише перший крок
Коли історики через кілька десятиліть дивитимуться на президентство Барака Обами, то вони це розглядатимуть як важливу подію: відновлення дипломатичних відносин між США та Кубою після понад півстоліття іноді навіть затятої ворожнечі на політичній арені.
По суті, попередники Обами вже багато років тому мали піти назустріч Гавані. Адже жодна комуністична держава не залишатиметься такою як вона є, коли її громадяни мають змогу відчути на собі принади ринкової економіки. Рано чи пізно диктатури змушені іти на компроміс.
Втім, Вашингтон довго лишався впертим, також і після завершення Холодної війни у Європі. Не бажаючи того, попередники Обами тільки посилювали позиції комуністів у Гавані. Адже ті могли десятиліттями в усіх провалах звинувачувати "поганих американців": у дефіциті споживчих товарів чи у поганій інфраструктурі. Це змінюється з відновленням дипломатичних відносин. Американський капітал, щонайменше у середньостроковій перспективі, наводнить Кубу. І, бажано, змиє політичний спадок братів Кастро.
Чому ж Вашингтон потребував так багато часу, щоб показати більш прагматичний та гнучкий підхід до Карибського острова. До 1991 року американсько-кубинське протистояння було частиною Холодної війни. Гавана стала форпостом Радянського Союзу, хоча спершу Фідель Кастро і не мав такого наміру. Коли червоні прапори були зняті з дахів Кремля, економічно скрутні часи почалися також і для Куби.
Президенти Буш старший та молодший, так само як і Білл Клінтон сподівалися, що так само і червоний режим у Гавані раніше чи пізніше або розвалиться, або відживе - але в будь-якому разі зникне. Проте Кастро довели свою впертість: вони просто залишилися. Як динозаври, які не хотіли усвідомили, що їхній час минув.
Водночас зберігався і вплив кубинців у вигнанні в США. Їх лідером нині є сенатор від Флориди Марко Рубіо, який, між іншим, оголосив про свій намір балотуватися на посаду президента США від республіканців. Він, чиї батьки походять з Куби, є рішучим противником відновлення дипломатичних відносин з Гаваною. Відповідне рішення Обами Рубіо розглядає як "зраду" жертв режиму Кастро. Так само, як і він, почуваються сотні тисяч кубинців у вигнанні. Особливо ті, кому 40 років і більше.
Натомість молодші виступають за завершення політики блокади. Вони із задоволенням відвідають країну своїх предків. Адже лише півтори сотні кілометрів відділяють узбережжя Куби від США. Але подолати їх до останнього часу було важко або навіть неможливо. І це також зміниться з відновленням дипломатичних відносин. Поїздки на цей карибський острів стануть простішими та доступнішими. З Нью-Йорка та інших міст виконуватимуться регулярні рейси на Кубу. А з осені встановлять поромне сполучення між країнами. З Флориди кораблю потрібно три з половиною години, щоб дістатися Куби. Передбачувана ціна: 170 доларів США. Інтерес - велетенський, повідомляють судновласники. Настрої такі, як у часи золотої лихоманки.
Тож, все гаразд? Ще не все. Відкриття дипломатичних дверей проллє світло на політичну темряву Куби. Тамтешні мешканці дивитимуться на повсякденне життя іншими очима. Зміни прийдуть, і вони будуть складними. Цього вчить досвід колись комуністичних країн у Східній Європі. Щонайпізніше тоді кубинці відчують потребу у фінансово потужному партнері, який їм допоможе впоратися з політичним та економічним переходом до вільного суспільства.
Американці можуть і повинні бути таким партнером. Але лише тоді, коли навчаться на помилках минулого. Однією з них є бажання "співурядувати" в інших країнах. А партнерство ж означає поводження обох сторін одна з одною на рівних. Тож з відновленням дипломатичних відносин було зроблено лише хороший початок - не більше.