Прикметно високий результат, який націонал-консервативна партія "Право і справедливість" (ПіС) отримала на парламентських виборах у Польщі (майже 44 відсотки у порівнянні з 37,6 відсотка чотири роки тому) - це винагорода передусім за щедру соціальну політику попереднього уряду. Ярославові Качинському та його команді вдалося достукатися, у першу чергу, до "маленьких людей" із містечок та сіл, на яких раніше не звертали особливої уваги і які почувалися обділеними унаслідок болючої трансформації в минулому.
Підвищення виплат на дитину, виплати 13-ї і 14-ї пенсій упродовж року, звільнення від податків для молоді до 26 років й підвищення мінімальної заробітної плати для всіх працівників і працівниць - ці політичні обіцянки послідовно втілювалися в реальність і запаковувалися у патріотичну риторику. Таким був універсальний рецепт Качинського на цих виборах, і його розрахунок виправдав себе.
Переконлива перемога консервативних соціал-популістів була би неможливою без підтримки впливової католицької церкви. Альянс "трону й вівтаря" продовжуватиметься. Повернення антиклерикальної левиці - відповідь на це. Досвід інших країн із сильними позиціями католицької церкви, як, наприклад, Іспанії, показує, що подібний альянс у довгостроковій перспективі може мати фатальні наслідки для церкви.
Успіх Качинського є водночас і гучним ляпасом для опозиційної "Громадянської платформи", яка після провалу на виборах 2015 року не спромоглася на кадрове й програмне оновлення. І тепер була жорстоко за це покарана.
Важкі наслідки для демократії
Чергова чітка перемога ПіС може мати погані наслідки для демократії і правової держави у Польщі. Існують побоювання, що країна може мутувати до "неліберальної демократії" з напівавторитарним режимом. Перші чотири роки урядування ПіС продемонстрували, що Ярослав Качинський, якому насправді належить влада у Польщі, прагне підпорядкувати собі незалежні інституції на кшталт судів або ЗМІ. Його конфронтаційний політичний стиль, що сприяє поляризації суспільства, унеможливлює компроміси, які є частиною демократичної культури. Звідси й дедалі запекліші суперечки, які можуть мати небезпечні наслідки.
Сильний виборчий мандат для "ПіС" означає, що Польща залишатиметься важким партнером як для ЄС, так і для Німеччини. Якщо "ПіС", як значиться у передвиборчій програмі, продовжуватиме реформу юстиції та ЗМІ, це гарантовано призвете до розбіжностей із Європейською Комісією. Питання вимог репарацій за Другу світову війну від Німеччини - також один із пунктів цієї програми. У цьому питання уряд у Берліні має як продемонструвати здатність до розуміння, так і знайти відповідь, яка виходить за межі звичної формули про те, що "справа вирішена".
Точно можна сказати одне: як Німеччина, так і ЄС упродовж наступних чотирьох років муситимуть мати справу з незручним і схильним до конфлікту урядом у Польщі.