Так, я голосувала за Олександра Лукашенка. Це було 1994 року, мені було дев'ять. Моя бабуся дала мені ручку та показала, де потрібно поставити хрестик. Для мене це було честю! Вона щиро вірила, що цей чоловік, який у порівнянні до старих радянських правителів видавався сповненим життя та близьким до народу, поведе нашу молоду Республіку Білорусь уперед. Що б сказала моя бабуся, якби побачила, на що перетворилася Білорусь 26 років по тому?
Читайте також: Що відбувається у СІЗО Білорусі - розповіді затриманих
Важкоозброєні поліцейські б'ють кийками чоловіка, що лежить на землі. "Нехай живе…" - кричить той. Один із поліцейських стає йому на обличчя, б'є у живіт, у спину. Чоловік на землі згинається від болю та плаче. Я плачу разом із ним.
Хоробрість мас
Водночас я захоплююся та пишаюся, коли бачу, як громадяни стають у кілометрові живі ланцюги. Як музиканти співають проти фальсифікації виборів. Як лікарі тримають плакати з надписами: "Зупиніть насильство!" Усі вони ризикують бути затриманими - так само, як уже понад 6000 людей від початку протестів у ніч після виборів 9 серпня. Після того, як знову запрацював інтернет, кожен у Білорусі може побачити онлайн кадри катувань та насильства.
Люди лежать один біля одного на бетонній підлозі на подвір'ї однієї з в'язниць Мінська. "Їх б'ють і знущаються над ними", - каже жінка за камерою. Вона знімає з квартири будинку напроти. Рука, якою вона тримає смартфон, трясеться, її голос так само. Чи може мене хтось розбудити і сказати, що все це лише страшний сон?
Вибори у Білорусі нагадують політичний трилер: домогосподарка на ім'я Світлана Тихановська неочікувано кидає виклик багаторічному авторитарному президентові. Узагалі-то вона цього не планувала. Але її чоловік, блогер, який хотів узяти участь у виборів, опинився під арештом. Вона виставила свою кандидатуру, адже хотіла його звільнити. І раптом стала символом протесту. Вона перетворювалася на очах, збирала по всій країні тисячі людей, знаходила потрібні слова: "Якщо ти нас любиш, відпусти нас!"
Зупиніть кровопролиття!
Люди у Білорусі знають: зараз або ніколи! Із крові, болю та солідарності у цей момент виростає нова нація. Люди переступили страх та повернули собі свою гідність. Або народ впорається із тим, аби звільнитися від диктатури. Або ж протести - так само, як у 2001-му, 2006-му та 2010 роках - будуть подавлені. Хіба що цього разу проллється ще більше крові, буде ще більше жертв. Адже зараз дійсно більшість населення країни проти Лукашенка. Аби тримати їх під контролем, доведеться перетворити Білорусь на тюремний табір посеред Європи.
Читайте також: Що відомо про затриманих у Білорусі українців
Щодня мені пишуть друзі з батьківщини: "Таке відчуття, наче тебе ґвалтують", "У мене клубок стоїть у горлі", "Ніколи вже не буде, як раніше", "Де ЄС?" Берлін розташованих лише за 1000 кілометрів від Мінська. Недостатньо висловлювати глибокі співчуття чи готовність розглянути можливість запровадження санкцій. Німеччина та ЄС повинні робити більше, аби зупинити кровопролиття у Білорусі.
Просто зателефонувати Лукашенкові
В інтерв'ю, яке вийшло за три дні до виборів, Олександр Лукашенко висловився про Анґелу Меркель (Angela Merkel). За його словами, вона "в'їдлива, працьовита" і була єдиною із західних політиків, хто попросив його звільнити політичних в'язнів. І дійсно, 2015 року були звільнені всі політв'язні - а незадовго після цього і скасовані санкції проти Лукашенка.
Читайте також:Коментар: Лукашенко більше не "бацька" білорусам
Нещодавно я говорила про вибори у Білорусі зі своїм шестирічним сином. Він спитав, хто переміг - чоловік із вусами чи жінка з темним волоссям. "Чоловік із вусами, але він махлював", - сказала я. "Не можна, ми повинні йому про це сказати. Чи можемо ми йому подзвонити? В тебе є його номер, мамо?" - "Ні, немає", - відповіла я. Пані Меркель, у Вас іще є його номер?
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.